ПРОЕКТИ

господарчої діяльності по забезпеченню умов навчання.

Автономне холодне та гаряче водопостачання

на основі пластикових труб та свердловини внутрішнього розміщення

«ШКОЛА ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ»

слухача курсів директорів ЗНЗ

Глагольєвої Світлани Миколаївни

директора Шевченківської СЗШ

Васильківського району

Дніпропетровської області

Термін проходження очної сесії

17.01.2011р.  – 22.01.2011р.

Науковий керівник:

Чириченко Людмила Федотівна

Дніпропетровськ – 2011

З  м і с т

І. Школа випереджаючої освіти для сталого розвитку – заклад ХХІ століття………………………………………………………………………  3

1.1. Актуальність та обґрунтування моделі ………………………..………….…  3

1.2. Місія закладу освіти. Освітній заклад та соціальне оточення. Функції, цілі та завдання. Очікувані результати. Загальна концепція……………….…..……  6

1.3. Ресурсне обґрунтування модернізації освітнього процесу ……..……. ….  12

ІІ. Напрямки модернізації  освітнього процесу, їх обґрунтування та аспекти діяльності школи випереджаючої освіти для сталого розвитку………………………………..……………………………………14

2.1. Дидактичний аспект  …………………………………………………….  14

-     Особливості змісту навчання та організації навчальної діяльності;

-     Принципи освіти у школі сталого розвитку;

-     Система методів та технології навчання.

2.2. Виховний аспект …………………………………………………………..  24

-     Проектування ефективної міжособистісної комунікації;

-     Системостворююча  основа виховного процесу школи;

-     Розвиток організаційних засад виховної роботи.

2.3. Методичний аспект …..…………………………………………………..  28

2.4. Управлінський аспект    ………………………..………………....... 31

-     Реалізація технологій освітнього менеджменту;

-    Розвиток державно-громадських засад в управлінні;

-    Розкриття самоуправлінського потенціалу педагогічного колективу.

ІІІ. Механізми впровадження моделі у практику роботи школи……36

Література……………………………………………………………………38

І. ШКОЛА ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ – ЗАКЛАД ХХІ СТОЛІТТЯ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ

          На початку XXI століття головним стратегічним завданням всієї світової спільноти є забезпечення стабільного та ефективного існування сучасної цивілізації на засадах цілісності природного оточення, економічної життєздатності та соціальної справедливості для нинішніх і майбутніх поколінь. Вирішення цих питань стало можливим з впровадженням у зміст соціальної та освітньої політики концепції сталого розвитку, яка була підтримана більшістю країн світу, у тому числі, й Україною.

  На сьогодні концепція сталого розвитку є провідною стратегією подальшого існування постіндустріального суспільства. Вирішальне значення для становлення безпечного (тобто, стабільного, сталого) розвитку має освіта, яка є рушійною силою для реалізації необхідних суспільних змін. Розумної альтернативи сталому розвитку немає і все світове співтовариство робить певні кроки для переходу на нову стратегію свого розвитку у XXI столітті. Україна у цьому процесі значно відстає від інших країн. Прискорити цей процес може формування та функціонування нової системи освіти - освіти для сталого розвитку.

  Потреба у створенні мережі шкіл випереджаючої освіти для сталого розвитку також обумовлена:

-     необхідністю адекватної відповіді на існуючу ресурсну та економічну кризу;

-     погіршення стану довкілля;

-     різке погіршення здоров'я населення України, особливо, дітей та молоді;

-     становлення регіональної системи європейської освіти;

-     входження України до європейського освітнього простору передбачає інтеграцію основних засад сталого розвитку у зміст освіти;

-     підготовки освітніх закладів та педагогічних працівників до розширення форм та інтенсивності контактів з європейськими країнами та європейською культурою.

Хоча у закладах освіти певна увага приділяється формуванню у дітей та підлітків екологічного світогляду та екологічної культури, дбайливого ставлення до навколишнього середовища, реалізація інших напрямів освіти для сталого розвитку, пов'язаних, зокрема, з євроінтеграційними потребами країни та соціалізуючими аспектами освіти для сталого розвитку (справедлива освіта, толерантність, культурний плюралізм тощо) носить епізодичний характер і цілком залежить від творчих можливостей і бажання працювати у цьому напрямі того чи іншого педагогічного колективу.

Традиційна освіта неспроможна вчасно реагувати на гострі проблеми та повною мірою задовольняти потреби сьогодення, оскільки:

-     лише  перелічує проблеми і не націлена на їх розв'язання;

-     не дає змоги осягнути системну картину світу, оскільки   більшість дисциплін викладається відокремлено;

-     не спрямована на вивчення та практичне розв'язання місцевих проблем;

-     суспільство розвивається швидшими темпами, тому знання часто застарівають ще до закінчення терміну навчання.

Перевагою освіти для сталого розвитку є те, що вона охоплює екологічну, економічну та соціальну проблематику навчання й виховання під кутом зору формування нової системи ціннісних орієнтирів та моделей поведінки підростаючого покоління та суспільства загалом. Вона суттєво доповнює та розширює рамки ноосферно-екологічної освіти, та дозволяє всі аспекти освітньої діяльності розвивати у контексті сталого розвитку і дає можливість створити системний механізм трансформації смисложиттєвих пріоритетів на індивідуальному рівні, а відтак - забезпечувати випереджуючу функцію освіти стосовно моделювання соціальних процесів.

Особлива увага повинна приділятися практичній реалізації моделі сталого розвитку, формуванню відповідних норм поведінки та стилів життя, активної громадської позиції щодо реалізації ідеї сталості у повсякденному досвіді дітей та дорослих.

  Україна потребує для майбутнього відповідального та стратегічно
мислячого молодого покоління. Цю потребу необхідно забезпечити у
першу чергу через освіту шляхом створення шкіл випереджаючої освіти
для сталого розвитку, розвитку у дітей ціннісних орієнтацій, що
відповідають потребам сталого розвитку як особистісно важливих і
доцільних. 

МІСІЯ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ.

ОСВІТНІЙ ЗАКЛАД ТА СОЦІАЛЬНЕ ОТОЧЕННЯ.

ФУНКЦІЇ, ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ

В основі ідеї сталого розвитку – визнання людини основною цінністю. Тому важливим є  дотримання прав людини, виховання в дитині культури громадськості, що передбачає знання своїх прав та обов’язків, активну громадську позицію, вміння аргументовано відстоювати свою думку, свідоме та відповідальне залучення у громадські справи, у тому числі орієнтовані на вирішення екологічних та соціально-економічних проблем.

Саме через освіту вдасться забезпечити можливість участі кожної людини у вирішенні і попередженні соціальних, економічних, екологічних проблем, з якими пов’язане виживання людства та становлення постіндустріального суспільства.

Зокрема, освіта для сталого розвитку має сприяти розповсюдженню знань про довкілля та його стан і надавати критерії, стандарти, рекомендації щодо прийняття рішень з питань охорони довкілля.

Освіта для сталого розвитку бачиться як процес навчання тому, як приймати рішення, необхідні для забезпечення довгострокового майбутнього економіки, екології, соціальної справедливості. У цьому відношенні освіту для сталого розвитку можна охарактеризувати як освіту, що орієнтована на духовність як інтегрований результат функціонування освітньої системи.

Складовими змісту освіти для сталого розвитку є:

-     якість життя, соціальна справедливість та  рівноправність;

-     збереження різноманіття: культурного, соціального та біологічного;

-     взаємозв'язок: у суспільстві, економіці та довкіллі;

-     усвідомлення відповідальності перед майбутніми поколіннями;

-     громадянська позиція, права та обов'язки громадян;

-     потреби та права майбутніх поколінь на якісне життя.

Ключова мета освіти для сталого розвитку - формування мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні життєві цінності і пріоритети – ключова мета освіти для сталого розвитку.

Місія закладу випереджаючої освіти для сталого розвитку: у співпраці педагогів, учнів, батьків та громадськості, використовуючи сучасні освітні та інформаційні технології,  сприяти  становленню всебічно розвиненої,  освіченої, стратегічно мислячої, конкурентоздатної, інноваційної, соціально активної особистості, яка розуміє нові явища та процеси суспільного життя, володіє системою поглядів, ідейно-моральних принципів, норм поведінки, які забезпечують готовність до соціально відповідальної діяльності та з творчим мисленням, здатну знаходити нетрадиційні рішення  в життєвих ситуаціях, що  забезпечить  її самовизначення та успіх в житті.

Основні цілі навчального закладу сталого розвитку:

-      формування  в учнів мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні життєві цінності і пріоритети;

-     переорієнтація навчально-виховного процесу зі сфери академічних знань на розвиток креативності учня;

-     впровадження гнучкої моделі організації навчально-виховного процесу відповідно до здібностей та нахилів учнів;

-     надання можливості учням оволодіти важливими для людини ХХІ століття уміннями самопізнання, саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації шляхом запровадження інноваційних педагогічних технологій;

-     організація роботи школи, як центру соціально-педагогічного комплексу;

-     інформатизація менеджменту школи та використання інформаційних технологій ;

-     реалізації завдань креативної освіти через координацію зусиль методичних структур різного рівня;

-     розвиток та корекція педагогічних стратегій.

Основні завдання навчального закладу сталого розвитку:

-     формування особистості учня, розвиток його здібностей та обдарувань, наукового світогляду орієнтованого на стале майбутнє, ціннісних орієнтацій;

-     виховання соціально-активної та інноваційно спрямованої особистості, адаптованої до динаміки сучасного життя;

-     розвиток інформаційної культури особистості, основ критичного мислення та медіа-грамотності;

-     створення сприятливих умов для життєдіяльності та життєтворчості, стимулювання креативності, спонтанності та рефлексії;

-     удосконалення системи психолого-педагогічного супроводу особистості в системі креативної освіти;

-     забезпечення високого рівня якості освіти за рахунок спрямованості на практичні результати;

-     базування виховної роботи на традиціях і звичаях українського народу, формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, духовності та моральної культури;

-     розвиток духовного потенціалу особистості у контексті особистісно-орієнтованої та гуманоцентричної педагогіки, що передбачає визнання безумовної цінності кожної людини, її права на саморозвиток та самореалізацію;

-     впровадження норм міжособистісної та міжкультурної комунікації на засадах принципів полікультурності та толерантності;

-     розвиток правової культури особистості, основ громадянськості;

-     формування культури здоров’я підростаючого покоління на засадах розуміння єдності природи та людини, залежності здоров’я людини від стану довкілля.

-     впровадження принципів, норм та цінностей екологічної етики, етики відповідальності, переведення їх у площину практичної діяльності, повсякденного життя, що сприятиме формуванню стійких, екологічно врівноважених звичок та традицій;

-     реалізація профільної освіти в старшій школі;

-     створення умов для розвитку творчого потенціалу педагогічних працівників;

-     підтримка науково-дослідної, пошукової, інноваційної та експериментальної роботи педагогів;

-     реалізація державно – громадської форми управління;

-     гармонізація стосунків учас­ників навчально-виховного процесу.

Очікувані результати впровадження інноваційного проекту

Будуючи освітній процес на основі використання принципів сталого розвитку, а також  розглядаючи освіту як випереджаючий чинник суспільної перебудови, можна підготувати особистість до активного та успішного життя у сучасному мінливому світі, сприяти її всебічному та гармонійному розвитку, сформувати систему знань і переконань учнів, які забезпечуватимуть громадську відповідальність за стан навколишнього середовища, як основу існування держави, готовність його поліпшувати шляхом прийняття необхідних екологічно грамотних рішень на основі нового стилю мислення і життя у злагоді з природою, підвищити якість освітніх послуг, стимулювати інвестиції в освітню галузь, формувати партнерські економічні відносини у демократичній громадсько – активній  школі .

Навчально – виховний процес буде здійснюватись на основі державної політики в галузі освіти і виховання, національних і загальнолюдських цінностей, наукових педагогічних досягнень, філософії родинності. Він будуватиметься на визнанні цінності кожної молодої людини – суб»єкта відродження України як держави.

Школа  буде будуватися на принципах єдності і варіативності .Єдність школи передбачає спільність мети і завдань кожного з її ступенів, наступність та взаємозв»язок між ними, надання усім дітям однакових стартових умов у здобутті загальної середньої освіти . Функціонуватиме як українська національна школа  , демократична за своєю сутністю , що відзначатиметься відкритістю перед суспільством , участю учнів , батьків , вчителів та громадськості у навчально – виховному процесі.

Навчальний план школи орієнтуватиметься на інтереси і потреби дітей та громадськості, а батьки матимуть можливість приймати участь у прийнятті рішень щодо якості освіти їхніх дітей та участі в житті школи, будуть працювати разом з членами громади, адміністрацією школи як партнери.

Діяльність школи  ґрунтуватиметься на засадах органічного поєднання національного та загальнолюдського. Домінантою виховного процесу має стати виховання в учнів патріотизму з новим змістовним наповненням.

Школа буде світською. Шкільний освітній процес буде будуватися на засадах наукових знань , а шкільні предмети розглядатимуться у відповідністю з даними про нього сучасної науки.

    Отже, очікуваними результатами проекту є:

-     створення й впровадження інноваційної моделі навчального закладу випереджаючої освіти для сталого розвитку;

-     забезпечення культурологічечного підходу до формування змісту випереджаючої освіти як цілісного педагогічного процесу з постійним підвищенням соціальної домінанти сталості у системі Природа - Суспільство – Людина;

-     зростання культури та соціальної активності підростаючого покоління у сфері природо збереження, регуляції відносин у суспільстві;

-     наповнення  навчальної діяльності школярів ефективним змістом і формою ( нові програми, проекти );

-     забезпечення оптимального режиму роботи навчального закладу та використання реальних можливостей школи;

-     підвищення якості освітніх послуг; рівня вихованості, успішності та якості знань учнів;

-     поширення досвіду роботи нової моделі навчального закладу;

-     стимулювання інвестицій в освітню галузь, формування партнерських економічних відносин між державою, місцевою громадою та суб»єктами господарювання;

-     можливість інтеграції освітянського закладу до європейського освітнього простору.

Концептуальною метою діяльності закладу нового типу є створення освітнього, виховуючого середовища та організаційно – педагогічних умов для формування і розвитку соціально – активної, гуманістично спрямованої особистості з почуттям національної свідомості, глибоко усвідомленою громадською позицією, системою наукових знань про природу, людину, суспільство та готової до суспільного самовизначення.

 РЕСУРСНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Ресурсна база модернізації освітнього процесу повинна забезпечити досягнення його завдань, за вимогами сталого розвитку, на основних базових напрямках:

-                фінансове забезпечення;

-                матеріально-технічне забезпечення;

-                забезпечення науково-методичними ресурсами.

Водночас вказані ресурсні напрямки самі повинні відповідати вимогам часу – відповідати інноваційності та сталості розвитку, д.с. повинні бути схильними змінюватись відповідно до руху прогресу, при цьому мати риси постійності та відновлюваності, щоб дати можливість безперервного забезпечення завдань освітнього процесу, що модернізується.

По вказаним напрямкам ресурсного забезпечення зроблено не мало  на освітянській ниві, ще більше розписано та розроблено в напрямку теоретичних та нормативних засад їх функціонування, тому зупинимося на найбільш цікавих, сучасних та яскравих їх аспектах що проявляються зараз в сільській школі і гратимуть важливу роль в забезпеченні її модернізації в майбутньому.

Фінансове забезпечення:

-         Фінансова самостійність навчального закладу. У випадку сільської школи що обслуговується централізованою бухгалтерією, розмежування функцій та відповідно обов`язків (наказ, договір…) між головним розпорядником коштів (відділом освіти) та розпорядниками нижчого рівня (школами) в сфері видатків з метою забезпечення гармонійного балансу видатків направлених на споживання та розвиток;

-         Наповнення спеціального фонду кошторису навчального закладу. Це безперечно постійна підтримка меценатами та спонсорами, але вимоги часу цим не обмежуються. Навчальний заклад повинен брати участь у інноваційних проектах по співфінансуванню нових ідей в освіті (наприклад: ПРО ООН, конкурс проектів місцевих громад, фонд «Відродження» та ін..) з метою отримання траншів та грандів на реалізацію власних задумів та планів, безперечно при підтримці громади.

Матеріально-технічне забезпечення

-         Транспорт. Шкільний автобус повинен забезпечувати не тільки підвіз учнів та вчителів до школи, а й виїзні екскурсії та уроки для унаочнення та отримання практичних знань учнями прямо наприклад на підприємствах, об`єктах природи та т.ін.

-         Зв`язок. Швидкісний доступ до інтернет-ресурсів з метою отримання найновішої інформації зі світових інтелектуальних надбань.

Забезпечення науково-методичним ресурсами.

Оскільки освіта для сталого розвитку буде включена у зміст загальної освіти як наскрізна, структуруючи загальний напрямок формування знань, вмінь та навичок учнів. Тому потрібно нові:

-         програми;

-         підручники;

-         методична література;

-         відео підтримка навчальних предметів.

Велика роль відводиться Інтернет-ресурсам.

ІІ. АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛИ ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ДИДАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

Освіта для сталого розвитку в навчальному процесі передбачає такі зміни:

-  для викладачів – це перехід  від  передачі знань до створення умов для їх активного засвоєння та отримання практичного досвіду;

-  для учнів – це перехід від пасивного засвоєння знань до активного їх пошуку, практичного осмислення;

-  для керівництва навчальним закладом – це зміни у використанні ресурсів закладом, впровадження принципів сталості та демократизації в управління, налагодження діалогу із зацікавленими групами населення.

Оскільки освіта для сталого розвитку має інтегративний характер, вона повинна бути включена у зміст загальної освіти як наскрізна, структуруючи загальний напрямок формування знань, вмінь та навичок учнів.

Пріоритетним є трансформація сучасних наукових знань у зміст освіти та забезпечення на цій основі духовної, політичної, економічної, соціальної та професійної компетентності школярів.

Управління організацією навчально-виховного процесу зумовлюється його метою та завданнями й будується на основі принципів плановості, циклічності, наступності, нормування, оптимізації та наукової організації, психологічного забезпечення, перспективності, прогнозування, стимулювання та розвитку.

Школа випереджаючої освіти для сталого розвитку матиме чотири ступені : дошкільну , початкову , основну і старшу, які функціонуватимуть разом, бо весь навчально  – виховний процес буде єдиним  цілісним, але індивідуалізованим. Це означає, що навчання і виховання зливатимуться в одне ціле.

Самостійність і відповідальність –два основні принципи організації навчального процесу в школі.

Тому школа планує свою роботу самостійно, упорядковуючи згідно з річними планами. Такий план регламентує інноваційний характер діяльності кожного члена колективу, підвищує вимогливість до них, сприяє організованості та чіткості в роботі. Основним документом, що регулює навчально-виховний процес, є навчальний план.

Особливе місце в навчальному плані відводиться державним стандартам освіти як «базовому ядру знань». Визначення змісту варіативної освіти потребує введення нових предметів, профільних курсів, факультативів, занять за інтересами. Поєднання базової та варіативної складової освіти на основі співвідношення 60–40% (базовий) до 40–60 % (варіативний) дозволяє реалізувати навчальні запити та інтереси більшості школярів. При цьому діти мають право вибирати необмежену кількість предметів.

Школа автономна щодо вибору навчальних програм та підручників, форм та методів організації навчання предметів варіативної складової.

Школи також автономні щодо розподілу коштів на покращення навчально-методичної та матеріально-технічної бази закладу відповідно до власного бюджету, підбору педагогічних кадрів та організації підвищення їхньої кваліфікації. Кожна школа вирішує сама, як найефективніше розподіляти бюджет (він залежить від кількості учнів), враховуючи потреби вчителів та дітей.

Водночас школа відповідальна перед громадою за якість надання освітніх послуг, тому школа уважно стежить за успішністю і особистісним зростанням кожного учня, веде кропіткий аналіз динаміки його успішності. Кожен із батьків може ознайомитися із річним та перспективним планом роботи школи, взяти активну участь у житті школи.

      Дошкільна освіта. Кожна дитина має отримати відповідну дошкільну підготовку за вимогами Базового компонента дошкільної освіти. Так як у селі відсутні дошкільні навчальні заклади, то найбільш економічно вигідним буде крок -школу реорганізувати в навчально – виховний комплекс. Навчання дітей від 3 до 6 років буде відбуватися в навчально – виховному комплексі (максимальна наповнюваність групи 15 дітей) за спеціальними програмами, затвердженими МОНтаМС та при сприянні сім’ї, громадськості. Класно-урочної системи занять немає,  заклад самостійно обирає програму, форми та методи організації навчання. На даному етапі навчання і розвитку дитини важливо закласти фундамент поняття, що людина –це частина природи і що все в природі взаємопов’язано.

       Початкова освіта.  Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечить подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний та соціальний розвиток.

Згодно навчального плану  інваріантна частина складає 60 %, а варіативна – 40% від загально допустимого навантаження для учнів.

Держава повинна висунути високі вимоги до навиків лічби, письма й читання. Тому дані предмети інваріантної частини навчального плану повинні  проводитися в класно урочній системі. Форму проведення інших уроків добирає вчитель. Слід враховувати, що природу можна пізнати тільки поєднавшись з природою. «День, проведений серед лісів і полів ... вартий багатьох тижнів, проведених за шкільною лавою»( К.Д.Ушинський) і не потрібно нехтувати такою можливістю. Тому доцільно вивчення деяких предметів проводити на свіжому повітрі. Характерним для початкової школи  буде практична спрямованість змісту , інтеграції знань, що дозволить краще врахувати  визначальну особливість молодших школярів – цілісність сприймання і освоєння навколишньої дійсності.

Враховуючи невелику наповнюваність класів сільської місцевості доцільно класну кімнату поділити на зони: «офіційну» з партами, дошкою… і «неофіційну», де учень матиме змогу вивчати предмети не сидячи за партою, а в неофіційній формі та зручному положенні – сидячи на підлозі або зручній меблі, стоячи чи навіть лежачи.

Основна школа.  Основна школа зосередить увагу на:

-          формуванні екологічного світогляду та екокультури на засадах розкриття змісту та впровадження норм і принципів екологічної етики та етики відповідальності;

-         вихованні патріотичних почуттів, любові до рідного краю як складових екологічної освіти для сталого розвитку;

-         засвоєнні основних знань та умінь щодо здорового способу життя, гармонізації стосунків між людиною та природним середовищем;

-         залученні до екологічного руху, розвиток екологічних організацій на рівні школи чи громади.

-         залученні учнів у процеси шкільного самоврядування, практичної реалізації громадянськості як особистісної та  колективної відповідальної поведінки у контексті реалізації норм та принципів сталого розвитку;

-         привчанні дітей до відкритого й вільного виразу своїх думок на основі реалізації ідей педагогіки співробітництва, розвиток навичок аргументування своєї думки;

-         розвитоку неконфронтаційної свідомості, орієнтованої на співдружню та неконфліктну діяльність.

Основна школа дасть базову середню освіту, що буде фундаментом загальноосвітньої підготовки всіх школярів, на основі  традицій, історії та культури українського народу. Буде формувати  в них готовність до вибору подальшого одержання освіти та профілю навчання.

Поєднання базової та варіативної складової освіти успіввідношення 50% (базовий) до 50 % (варіативний). Вивчення предметів з тижневим навантаженням від 0,5 до 1 год. тижневого навантаження організувати  на протязі одного семестру.

Запровадити  єдиний тест для всіх шкіл  України, який двічі  на рік у січні та червні проходять всі діти з 5 до 8 класу. Наприкінці 8 класу –найвідповідальніший тест, згідно з яким діти обирають майбутній профіль навчання.

Упровадити в школі курси психології, тренінги для навчання дітей мистецтва спілкування, розв’язування конфліктів.

Старша школа.  Для старшої школи   характерним буде те , що на останньому етапі одержання повної загальної середньої освіти завершиться формування в учнів  цілісної картини світу; оволодіння способами пізнавальної і комунікативної діяльності; уміння одержувати з різних джерел і переробляти інформацію, застосовувати одержані знання; буде сформована активна громадська позиція щодо реалізації ідеї сталості у повсякденному досвіді дитини та розвинута соціальна мобільність дітей; впровадженні норми діяльнісної педагогіки, що орієнтована на небайдуже, активне відношення до порушень принципів сталості та вміння оптимально реагувати на недодержання екологічних та соціально-економічних вимог згідно пріоритетам сталого розвитку.  Це може бути реалізовано через години варіативної, інваріантної частини навчання та через систему виховної роботи школи.

Старша школа буду функціонувати як профільна. Це буде створювати значно кращі умови для диференційованого розвитку учнів , які відрізняються передусім якісним складом своїх здібностей. Поєднання  складових освіти:  40% (базовий) до 60 % (варіативний).  В старшій школі  варіативна складова буде забезпечувати головним чином поглиблене вивчення окремих предметів. Додаткові години планується спрямовувати  на факультативні заняття чи трудову підготовку з оволодіння окремими професіями, що визначатимуть подальший життєвий шлях випускника школи.

І доцільним тут буде навчання за 5-денним робочим тижнем таким чином: вивчення базисних основ предметів – 4 дня/тжд. в своєму навчальному закладі, 1день\тжд. – навчання в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті освітнього округа. З них три дні в місяць - на опанування певної професії., один день в місяць – на поглиблене вивчення окремих предметів. Велика роль при цьому відводиться дистанційному навчанню.

Важливе застосування модульного навчання із більшості дисциплін у 9-11 класах.Діє 6-тижнева модульна система опанування навчального матеріалу, тобто «глибоке навчання»: упродовж 6 тижнів займаються вивченням історії, математики, укр.мови; наступні 6 тижнів – біології, математики, хімії;  наступні 6 тижнів – ін.мови, фізики, літератури тощо. Тривалість модуля 70-80 хвилин. Курси за вибором із розрахунку один обов’язковий курс чи студія художньо-мистецького циклу.

З учнями працюють вчителі - предметники. Викладач виконує роль наставника і допомагає учням працювати з навчальними темами.

Поточні оцінки в старшій школі не ставлять, але постійно відбувається моніторинг знань шляхом тестування, розв’язання завдань, звітування за проектами чи їхніми компонентами.

Також доцільно:

Змінити стратегію комп’ютеризації шкільного навчального простору: з принципу «кожній школі один чи два кабінети інформатики» перейти на принцип «у кожний клас – комп’ютер на робоче місце учителя з доступом до Інтернету».

Ініціювати створення освітніх каналів радіо та телебачення з метою пропаганди, популяризації найновіших навчальних методик, апробованих на практиці, ознайомлення з відкриттями у різних галузях науки з метою створення позитивного іміджу школи.

Сучасна школа-навчально-виховний комплекс – це, насамперед, міцна:

-     інформаційно-пошукова база;

-     експерементально-дослідницька база;

-     виробничо-професійна база;

-     навчально-академічна база;

-     спортивний комплекс;

-     творчі та мистецькі студії;

-       зони відпочинку та релаксації.

Принципи освіти в школі сталого розвитку:

В основу принципів та підходів у  Школі  випереджаючої освіти для сталого розвитку закладено:

-   діяльнісний підхід, який передбачає створення такої системи неперервної освіти для сталого розвитку, яка активізує пошук духовних зв’язків особистості та їхнього впливу на творчу діяльність у напрямку відповідального , соціально активного та стратегічного підходу до вирішення актуальних соціально – економічних та екологічних проблем, формування у дітей та молоді свідомого вибору природозберігаючих способів життєдіяльності;

-   принцип гуманоцентризму освітньої діяльності, за яким забезпечення умов для духовного розвитку дітей та молоді, пріоритету гуманістичних цінностей та ідеалів ставиться у центр уваги педагогічного колективу школи

-   принципи та цінності педагогіки співробітництва, ненасильства та толерантності, що передбачають співтворчість педагогів та учнів на основі суверенітету особистості школяра, шанобливого ставлення до його права вибору у прийнятті рішення, розвитку комунікативної культури особистості;

-  принципи пріоритету проблемно – розвиваючої, інноваційно спрямованої освіти, проективної педагогіки та стратегічного управління  школою, а також творчої свідомої діяльності із самовдосконалення та саморозвитку особистості на засадах гармонізації відносин у системі  Природа – Суспільство – Людина. 

-     принцип диференціації (розподіл учнів за рівнем освітньої підготовки, інтересами, потребами, здібностями і нахилами);

-     принцип варіативності, альтернативності й доступності (освітніх програм, технологій навчання і навчально-методичного забезпечення);

-     принцип гнучкості (змісту і форм організації  навчання, у тому числі дистанційного; забезпечення можливості зміни профілю);

-     принцип діагностико-прогностичної реалізованості (виявлення здібностей учнів з метою їх обґрунтованої орієнтації на профіль навчання).

-     традиційні принципи: єдності навчання і виховання; науковості; системності, наступності та неперервності; наочності.

Система методів та технології навчання

В центрі освітнього процессу школи сталого розвитку  знаходиться здатність людини до самостійного оволодіння знаннями, самовдосконалення й самовиховання, а основним предметом освіти стає людина, яка прагне навчатися впродовж життя.

Система методів та технології навчання передбачає створення умов для повного розвитку здібностей учнів, розширення кругозору, набуття дослідницьких навиків і конструктивного мислення.

Поряд із традиційними методами та формами організації навчальних занять, в інноваційній школі виважено використовуються інноваційні технології, метод проектів, моделювання (теоретичне й технічне),  пошуково-дослідницька робота, у тому числі, літня навчально-дослідницька практика й інші види навчальної діяльності.

Школа автономна щодо вибору форм,  методів та технологій навчання. Навчальний заклад надає можливість вчителю самостійно обирати методи та технології навчання, надаючи йому тільки рекомендації.

На першому ступені навчання (1-4 класи)

-    Система розвиваючого навчання

-    Здоров'я зберігаючі  технології

-    Технологія використання в навчанні ігрових методів

-    Навчання в співпраці

-    Ситуація успіху

На другому ступені навчання (5-9 класи)

-     Різнорівневе навчання

-     Колективна система навчання

-     Інформаційно-комунікаційні технології, мультимедійні  інформаційні технології

-     Навчання у  співпраці

-     Здоров’я зберігаючі  технології

-     Технологія використання в навчанні ігрових методів

-     Проектний метод навчання

-     Інтерактивні методи навчання

На третьому ступені навчання  (10-11 класи)

-       Проблемне навчання

-       Навчання у співпраці

-       Інформаційно-комунікаційні технології

-       Диференційоване навчання

-       Проектний метод навчання

-       Інтерактивні методи навчання

Проектний метод навчання – один з пріоритетних методів школи сталого розвитку. Переваги його в порівнянні з традиційними методами в тому, що :

-     учні діють не шаблонно, а знаходять власний шлях розв’язання завдання;

-     учаться користуватися різними джерелами інформації;

-     відбирають найкорисніше, що допоможе вирішити проблем

Інтерактивні методи навчання теж будуть продовжувати впроваджуватись у навчальну практику школи майбутнього, бо вони активізують пошукову роботу школярів, спонукають формулювати власні судження, стимулюють образне, асоціативне, логічне мислення, роблять процес навчання біль інтенсивним та ефективним.

Одними  з основних  технологій навчання у новій школі  є  здоров’єзберігаючі технології.  Оволодіння знаннями  медико – валеологічної спрямованості розвиває високу культуру здоров’я школяра. І чим вищий рівень цієї культури,  тим кращий фізичний розвиток особистості, міцніше здоров»я, стабільніший стан психоемоційної сфери, інтенсивніша пізнавальна діяльність, вищий творчий потенціал. Людям давно слід запам»ятати, що не можливо зберегти здоров»я, не зберігши природного середовища, в якому вони живуть.

      Велика увага приділена впровадженню інформаційних технологій навчання, які спрямовані на розвиток особистості учня. Застосування комп»ютерних технологій сприятиме не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, але й дасть можливість змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок біль наочним та цікавим, активізувати діяльність учителя та учнів , сприятиме здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, реалізації інноваційних методів.

Також дуже важливим у майбутньому буде застосування в навчальному процесі мультимедійних інформаційних технологій, які характеризуються актами одночасності візуального й процесуальності слухового сприймання, синтезу та синхронізації вербалізованих  та невербалізованих знань, синхронізації та інтеграції  часово – просторових і візуально – просторових джерел художньої й навчальної інформації.

Широко використовуються розвивальні форми організації навчальної діяльності учнів: захист творчих завдань, екскурсії, заняття в лабораторіях, позакласна робота (наукові товариства, малі академії, творчі студії), а також стажування, практика на базі навчальних і наукових лабораторій.

Реалізація завдань, які ставить перед собою школа сталого розвитку,  можлива за умов постійного фахового, творчого та професійного зростання всіх працівників школи. З метою неперервного розвитку творчого потенціалу педагогів, їх професійного самоствердження, обміну досвідом у школі впроваджується постійно діючий семінар педагогічної творчості та психолого-педагогічних знань. Їх діяльність спрямована на вивчення та впровадження у практику перспективних новітніх ідей і освітніх технологій, забезпечення педагогів школи системою знань, які дозволяють на основі наукових методик обирати доцільні й ефективні форми та методи педагогічної взаємодії з інтелектуально та творчо здібними учнями.

ВИХОВНИЙ АСПЕКТ

Сталість включає ідею підтримки високого рівня соціально-економічного розвитку країн, тобто збереження їх як матеріально-ресурсного, так і духовного капіталу. Соціальна складова сталості спрямована на збереження стабільності соціальних та культурних систем, впровадження політики миру та ненасильства.

Сьогодення – це час зміни ціннісних орієнтирів, коли порушується духовна єдність суспільства, розмиваються життєві орієнтири молоді, деформація традиційних для держави моральних норм і чинників.

У духовному плані серед більшості дітей та молоді спостерігається невміння і небажання визначати життєві цілі, у свідомості відбувається девальвація загальнолюдських і національних цінностей, для значної їх частини властивий стан соціальної інфантильності. Актуальними є проблеми культури спілкування, соціальної адаптації.

Тому головною метою школи випереджаючої освіти для сталого розвитку є виховання особистості, а її основою є вивчення соціальних, економічних, психологічних передумов конфліктів та їхнє попередження, прищеплення дітям культури партнерства та співробітництва, взаємної поваги та толерантності. Формування змісту освіти в закладі спрямоване на відтворення духовного й інтелектуального потенціалу кожної дитини, розвиток національної культури, утвердження духовної єдності різних народів.

Сільська школа покликана сьогодні бути  головним кермом на селі у розвитку  дитини: створенню всіх необхідних умов для того, щоб машина відродження духовних орієнтирів і цінностей запрацювала на всю потужність. Школа – це показник нашого внутрішнього Я; це пульс, який так тривожно б’ється сьогодні, в час духовних і ціннісних катаклізмів. 

Поклавши руку на пульс життя ми повинні об’єднали весь свій розум, силу, мудрість, творчий потенціал, натхнення і педагогічний досвід, створити  відповідні  умови для реалізації концептуальних основ Школи випереджаючої освіти для сталого розвитку. Школа має можливість відкрити в дитині душу творця, а головне дати їй змогу пробудитися і розквітнути. Кредо школи: від природних задатків до крилатих творчих злетів. 

Організація соціально відкритого простору духовного виховання особистості майбутнього громадянина України, моральні засади життя учнів у інноваційній школі повинні здійснюватись за такими принципами:

-     моральний взірець особистості педагога;

-     соціально – педагогічне партнерство;

-     індивідуально – особистісний розвиток школяра;

-     соціально активна діяльність учнів.

Виховання особистості школяра повинно починатися з особистості вчителя.  Моральне право знаходитися біля дітей має тільки той учитель, який здатний побачити в дитячій душі світло, який уміє власним прикладом показати, що є справжнє, а що фальшиве, адже не можна навчити тому чи виховати те, чого не знаєш або не вмієш сам. Моральну, духовну особистість не можна виховати без учителя, який повинен любити своїх вихованців, розуміти їх. Крім цього, результативність виховного процесу залежить  від професійних якостей педагога. Хороший вихователь завжди помічає, коли дитина старається, хоч результати і незначні, і дає зрозуміти, що він бачить успіх.

      Соціально – педагогічне партнерство у  школі випереджаючої освіти для сталого розвитку відіграє одну з головних ролей у процесі виховання, бо без такого партнерства суб’єкти освітнього процесу не здатні забезпечити повноцінний духовний розвиток і виховання учнів. Для вирішення цього загальнонаціонального завдання і необхідно будувати педагогічно доцільні партнерські стосунки з іншими суб’єктами соціалізації: сім’єю, громадськими організаціями, закладами культури, спорту.

Найважливішим завданням  сучасної школи і школи випереджаючої освіти для сталого розвитку залишається індивідуально – особистісний розвиток школяра. І лише сама педагогічна підтримка самовизначення особистості, розвиток її здібностей, талантів, передача їй системних наукових знань, навичок і компетенцій, необхідних для успішної соціалізації , не створюють самі собою умови для вільного розвитку соціально зрілої, інноваційної особистості, бо особистість, яка не відрізняє добро від зла, не цінує життя, труд, родину, інших людей, Батьківщину, тобто все те, в чому в моральному плані стверджує себе людина і розвивається її особистість, не може бути вільною. Це завдання може бути розв’язане лише на шляху реалізації особистісного підходу до учнів, коли кожен школяр постійно відчуває, що він цікавий як особистість кожному вчителеві і всьому педколективу в цілому; що його труднощі й проблеми, його майбутня доля щиросердно турбує педагогів, які прагнуть допомогти йому відкрити своє життєве покликання, реалізувати себе як особистість в суспільстві.

Повноцінний духовно – моральний розвиток відбувається за умови, коли виховання не обмежується інформуванням учнів про певні цінності, а відкриває перед ними можливості для морального вчинку. 

Найважливішими напрямами виховної роботи  в новій школі є :

-     формування в учнів відповідних норм поведінки та стилів життя, активної громадської позиції щодо реалізації ідеї сталості у житті;

-     формування моральних цінностей з позиції добра, справедливості, гідності, правди, честі, людяності;

-     родинне виховання;

-     формування життєвої, соціальної, комунікативної компетентності учнів;

-     виховання навичок здорового способу життя;

-     комплексна реалізація оздоровчої функції шкільної освіти;

-     виховання любові до свого народу і традицій;

-     виховання особистісних якостей громадянина – патріота України

-     естетичне та екологічне виховання;

-     прищеплення навичок розумного ресурсо- та енергоспоживання, раціонального використання предметів споживання, зменшення марних витрат сировини;

Виховні принципи, які визначають сутність освіти для сталого розвитку:

-     можливість учнями висловлювати та відстоювати власну точку зору;

-      мислити критично;

-     вчитися працювати у команді, домовлятися та поважати демократичні рішення;

-     бути толерантними та відповідальними;

-     бути відкритими для навчання та самонавчання;

-     вміти приймати самостійні рішення у власному повсякденному житті.

Отже, виховний процес школи випереджаючої освіти для сталого розвитку буде ґрунтуватися на засадах органічного поєднання національного і загальнолюдського, виховання учнів  громадянами і патріотами  України, які дбають про майбутнє своєї Батьківщини.

Метою всіх учасників навчально – виховного процесу буде духовна єдність учнів, вчителів, батьків, громадськості, де пануватимуть злагода і любов , бо лише у справжній дружній сімї можна виховати особистість з високими моральними якостями. Батьки, члени громади будуть активними учасниками шкільних навчальних і виховних заходів, спільно співпрацюватимуть з педагогічним колективом. У новій школі буде  відроджуватись  традиційний статус української родини,  а підростаюче покоління буде виховуватись на славних героїчних подвигах своїх дідів та прадідів.

Школа має стати найважливішим фактором, який забезпечує соціокультурну модернізацію українського суспільства  та інтеграцію учнів у соціокультурний простір.

МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ

Діяльність школи ґрунтується на високих принципах гуманізму, регулюється чинним законодавством України та власним статутом.

Внутрішнє управління школою здійснюється на основі принципу розподілу функцій і повноважень відповідно до їх компетенцій.

Науково-методичне забезпечення системи загальної се­редньої освіти здійснюють Міністерство освітиі науки, молоді та спорту України, підпо­рядковані йому науково-методичні установи та вищі на­вчальні заклади, а також Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України,  обласні інститути післядипломної педагогічної освіти, районні (міські) методичні кабінети, науково-дослідні установи Академії педагогічних наук України та Національної академії наук України.

Завданнями науково-методичного забезпечення є:

-     координація діяльності інститутів післядипломної педа­гогічної освіти, методичних кабінетів та методичних об'єднань педагогічних працівників;

-     розроблення і видання навчальних програм, навчально-методичних та навчально-наочних посібників;

-     організація підготовки, перепідготовки та підвищення ква­ліфікації педагогічних працівників, в тому числі керівних кадрів, системи загальної середньої освіти;

-     вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів загально­освітніх навчальних закладів, вироблення відповідних реко­мендацій;

-     організація співпраці з вищими навчальними закладами всіх рівнів акредитації для підвищення ефективності навчаль­но-методичного забезпечення;

-     висвітлення в засобах масової інформації досягнень пе­дагогічної науки та педагогічного досвіду.

Для здійснення науково-методичної та експериментально-пошукової діяльності у школі утворюється науково-методична рада, до складу якої запрошуються наукові співробітники науково-дослідних інститутів, методисти відділів освіти, досвідчені вчителі школи та ін.

Особлива увага приділяється системі методичної роботи з педагогічними кадрами. Підвищити теоретичний, професійний рівень учителів – завдання методичної служби, яка б врахувала  сильні і слабкі сторони кожного конкретного педагога, його досвід, знання, уміння, навички, можливості і потреби. Тому методична робота в школі повинна будуватись на діагностичній основі та розвиватись за такими напрямками:

-      підвищення методичного рівня вчителя;

-      вдосконалення професійної майстерності;

-      розширення загального культурного кругозору.

   Умовами успішної організації  науково-методичної роботи є попередній аналіз і оцінка дій виконавців:

-     відстежується індивідуальна робота з кожним учителем;

-     вивчаються умови обміну досвідом учителів різного рівня професійної підготовки, що дає можливість  вирішити науково-методичні та навчальні завдання школи.

 Наприкінці навчального року кожен педагог робить оцінку методичної роботи школи, роботи методичного осередку, самооцінку, заповнюючи діагностичну карту. Керівник методичного осередку веде протягом року картку-інформацію про участь педагогів школи у методичних та навчально-виховних заходах.

  Ці результати аналізуються на засіданнях методичної ради школи та враховуються при проведенні атестації, є підставою для матеріального та морального стимулювання педагогів. При проведення атестації педагогів особлива увага звертається на оцінку їхньої діяльності учнями, батьками, колегами.

Рівень педагогічної майстерності можна перевірити і на основі спостереження реальних педагогічних ситуацій, що трапляються в школі щодня. Саме так можна визначити і вміння педагога орієнтуватися в них. Щоб уникнути помилок при перевірках, слід здійснювати оцінку і аналіз перш за все результатів, але потім обов’язково аналізувати якість усіх процесів. Це допоможе виявити причини позитивних або негативних результатів, тобто контролювати і результати управління, і процес його здійснення.

Домінантою стане підготовка педагога , діяльність якого  не буде обмежуватись  лише викладанням власного предмета , фахівця , що буде здатний  що здійснюватиме міждисциплінарні зв»язки , який усвідомлюватиме значущість професійних знань в контексті соціокультурного простору.  Важливим буде його вміння організувати навчальний процес як педагогічну взаємодію. З огляду на нову ситуацію в освітньому просторі України педагог повинен буде уміти  працювати в умовах вибору педагогічної позиції , технології , підручників , змісту та форм навчання тощо.

Отже , напрямок професійної переорієнтації вчителя буде від просвітництва до здійснення життєтворчості та культуротворчої місії, від маніпулятивної, авторитарної педагогіки  до педагогіки особистісно зорієнтованої , педагогіки співробітництва.

      Кінцевим продуктом високого рівня методичної роботи та методичної культури вчителя був і залишається учень. Тому основні зусилля педколектив спрямовував на формування соціально активної, творчо розвиненої особистості, здатної вчитися упродовж життя, спроможної адаптуватися до складних умов сучасності.

УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Управління організацією навчально-виховного процесу школи випереджаючої освіти для сталого розвитку зумовлюється його метою та завданнями й будується на основі принципів плановості, циклічності, наступності, нормування, оптимізації та наукової організації, психологічного забезпечення, перспективності, прогнозування, стимулювання та розвитку.

Управління школою спрямоване на забезпечення ефективної взаємодії всіх їх підрозділів із метою досягнення стратегічних та тактичних цілей діяльності.

Найбільш ефективною моделлю управління школи випереджаючої освіти для сталого розвитку  є громадсько – активна школа.

Впровадження прогностичної моделі громадсько – активної школи майбутнього з випереджаючою освітою для сталого розвитку передбачає: поєднання державної підтримки й участі органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання  у створенні і випробуванні моделі новітнього закладу, забезпечення їх науково – методичним супроводом і матеріально – технічним оснащенням. Процеси демократизації підходів  до державно – громадського управління закладами освіти відкривають нові можливості для залучення місцевих громад до розвитку школи.

З метою залучення громадськості до вирішення проблем освіти, забезпечення сприятливих умов ефективної роботи школи в закладі функціонує Піклувальна рада як  орган самоврядування, який формується з представників органів виконавчої влади, під­приємств, установ, навчальних закладів, організацій, окремих громадян.

Основними завданнями піклувальної ради є:

-    співпраця з органами виконавчої влади, організаціями, підприємствами, установами, навчальними закладами, окремими громадянами, спрямована на поліпшення умов навчання і виховання учнів (вихованців) у школі;

-    сприяння зміцненню навчально-виробничої, наукової, ма­теріально-технічної, культурно-спортивної, корекційно-відновної та лікувально-оздоровчої школи;

-    сприяння організації та проведенню заходів, спрямованих на охорону життя та здоров'я учасників навчально-виховного процесу;

-    сприяння створенню та раціональному використанню фонду загальнообов'язкового навчання;

-    сприяння виконанню чинного законодавства щодо обов'яз­ковості повної загальної середньої освіти;

-    запобігання дитячій бездоглядності, сприяння працевлаш­туванню випускників школи;

-    стимулювання творчої праці педагогічних працівників та учнів (вихованців);

-    всебічне зміцнення зв'язків між родинами учнів (вихо­ванців) та школи;

-    сприяння соціально-правовому захисту учасників нав­чально-виховного процесу.

На початку навчального року педагогічний колектив формує план ініціатив на поточний рік і на три роки наперед. Після цього директор знайомить Піклувальну раду з даними  річним   і перспективним планами ініціатив педагогічного колективу. Піклувальна рада може узгодити свій план з планом педагогів.Тобто шляхом діалогу викристалізовуються корективи, те, на що слід звернути головну увагу в діяльності школи.Але жодна із пропозицій школи не буде затверджена доти, поки Піклувальна рада не дасть на це дозволу.

Принципи громадсько – активної школи :

-     участь громадян у вирішенні проблем громади через ради самоврядування;

-     використаня ресурсів громади для шкільних програм;

-     виховання через громадсько – корисну діяльність;

-     залучення учнів до роботи в громаді;

-     соціальна активізація школи;

-     демократизація зовнішнього шкільного простору, системи відносин у школі;

-     залучення батьків і мешканців громади в навчально – виховний процес школи;

-     співпраця між всіма організаціями та установами громади;

-     залучення волонтерів;

-     взаємодія школи з діловими та промисловими кругами.

Аналіз сучасних підходів до управління свідчить, що зміни неможливі без застосування в управлінні школою інтерактивних технологій, що ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обміну думками, забезпечення зростання творчої та інноваційної діяльності педагогів. Співпраця, робота в команді, самоврядування, обмін ролями – основні форми інтерактивних технологій.

Інтерактивні методи управління – це система способів діалогічної взаємодії суб’єктів управління, спрямованих на сформованість активної позиції суб’єктів та осмислення діалогу, що в комплексі сприяє зростанню ефективності роботи школи та кожного працівника, а також зростанню самооцінки, відчуття впевненості у своїх силах. Інтерактивні методи допомагають вчителю брати активну участь в управлінні школою, бути зацікавленим, ініціативним, брати відповідальність на себе за ухвалення рішення.

Керівництво навчальним закладом включатиме в управлінську діяльність усіх членів педагогічного колективу. В основу керівництва будуть покладені гуманістичні принципи управління. Культура школи, яка має свої особливості, уключає в себе певну філософію управління , цінності та норми життя. Формування такої культури – справа досить тривала і складна, потребує систематичних зусиль від адміністрації школи, але вона спрямовує розвиток школи до позитивного результату, вирішує стратегічні завдання розвитку навчального закладу. Педколектив усвідомлюватиме необхідність мати чітку стратегію – сформовану, збалансовану. Узгоджену сукупність шляхів для досягнення глобальної мети, бо якщо педагогічний менеджмент буде орієнтований на стратегічну перспективу, то відбуватимуться принципові зміни в управлінні школою, які буде спрямовано на побудову нової моделі школи. Лише коли в директора й педагогічного колективу є бачення майбутнього школи, визначено напрям руху, є програма дій на тривалий час, яка приведе до досягнення мети, тоді можна говорити про розвиток школи, про те, що досягнуто одну з найважливіших вимог менеджменту. Саме співучасть, спільна праця керівника та педагогічного колективу  приведе до гарантованих результатів, бо саме в такій команді забезпечиться принципово новий рівень

Основою управлінської діяльності у контексті реалізації концепції сталого розвитку є стратегічне управління. Стратегічне управління – це реальний інструмент підвищення ефективності управління навчальним закладом. Використання методів і принципів стратегічного управління сприяє оптимальному використанню матеріальних та інтелектуальних ресурсів,

До принципів стратегічного управління слід віднести:

-         принцип ресурсо- та матеріалозбереження;

-         проективно-моделюючий характер освітньої діяльності;

-         науковість та культуроорієнтованість освітнього процесу;

-         гуманоцентричні орієнтації управлінської діяльності.

Однією зі складових управлінської діяльності повинно стати ресурсо- та метеріалозбереження, що передбачає використання відповідних технологій. До них відносяться:

-         технології контролю за споживанням електричного струму (використання енергозберігаючих лампочок, вчасне вимикання електричного струму);

-         використання теплозберігаючих вікон, дверей, контроль теплообміну у приміщеннях у холодний період, раціональне використання води та інших природних ресурсів;

-         залучення вторинної сировини з метою її використання (збір макулатури, заходи зі зменшення сміття).

Проективно-моделюючий характер управлінської діяльності передбачає її інноваційну спрямованість, гнучкість та відкритість для системних інновацій, врахування загальних тенденцій та запитів суспільства до освіти, структурування змісту освіти згідно маркетингового підходу та профілізації.

Науковість та культуроорієнтованість управлінської діяльності характеризує загальні тенденції до оновлення змісту освіти, підвищення рівня загальної культури педпрацівників, використання ними новітніх технологій в освітній практиці. Характерною особливістю реалізації цього принципу є залучення персоналу навчального закладу до експериментування, участі в управлінських рішеннях, орієнтація на колегіальну модель управління.

Нарешті, гуманоцентричний підхід передбачає введення у зміст управлінської діяльності цінностей демократизму та гуманізації відносин, побудова їх на засадах педагогіки співробітництва та толерантності.

Фінансування діяльності закладу буде здійснюватись з спільних фондів споживання за рахунок бюджетних асигнувань. Школі  надаватиметься право також формувати власні кошти за рахунок надання платних послуг іншим організаціям та населенню, оренди шкільних приміщень та інвентаря, добровільних внесків  державних і кооперативних підприємств та організацій , батьків та інших громадян тощо.

У закладі освіти утворюється фонд загального обов’язкового навчання, який формується з урахуванням матеріально-побутових потреб учнів за рахунок коштів засновників і бюджету в розмірі не менше 1 % витрат на його поточне утримання, а також за рахунок коштів, залучених з інших джерел.

Школа як загальноосвітній навчальний заклад інноваційного типу розвитку має право користуватись інвестиціями. Школа має право придбати й орендувати необхідне йому обладнання чи інші матеріальні ресурси, користуватися послугами будь-якого підприємства, установи, організації або фізичних осіб; фінансувати за рахунок власних коштів заходи, які сприяють поліпшенню соціально-побутових умов колективу.

Ефективною формою співпраці керівництва закладу і учасників навчально-виховного процесу, громадськості є звітування. Піклувальна рада звітує перед громадськістю в кінці навчального року про кошти, які надійшли до закладу; де, коли і для чого вони були використані а директор школи щорічно до 20 червня поточного року звітує про діяльність закладу.

ІІІ. МЕХАНІЗМИ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ

У ПРАКТИКУ РОБОТИ ШКОЛИ

Існують передумови, без забезпечення яких створення повноцінної діючої фінансової системи закладу освіти є неможливим. До таких умов належать:

-  Автономія. Для якісного здійснення фінансової політики школі необхідна самостійність у прийнятті рішень, плануванні та виконанні завдань.

-  Активність. Протягом тривалого часу в минулому школи були обмежені певними фінансовими та законодавчими рамками, що призвили до їх пасивності. Отримання загальної суми бюджету забезпечує творчий підхід до розподілу фінансів, вибору цілей та прийняття відповідних рішень, що підвищує ефективність роботи школи в цілому.

-  Наступність. Індивідуальна фінансова господарська діяльність школи не обмежується використанням субсидій, виділених на навчальний рік. Для великої кількості фондів процес трансформації освіти не закінчується навчальним роком. Довгострокові прогнози, резерви, фінансова політика, що виходять за межі одного року, - це суттєва умова. В цьому значенні фінансова політика узгоджується з довгостроковою освітньою політикою.

-  Зв’язок.  У наш час більшою мірою, ніж у минулому, проявляються структурні зв’язки між запланованим розширенням освітнього та фінансового простору та ефективністю навчання.

На державному рівні потребують вирішення такі питання:

-     реорганізація сільських шкіл в навчально – виховні комплекси;

-     перегляд і корекція програм навчальних предметів з метою зменшення інформаційного навантаження на учня та збільшення практичної складової;

-     приведення програм природничих дисциплін до Концепції сталого розвитку;

-     зменшення інваріантної та збільшення варіативної частин навчальних планів;

-     запровадження державно – громадської форми управління закладами;

-     підтримка програми «Шкільний автобус», комп’ютеризації шкільного навчального простору. 

Бібліографічний опис

літературних джерел,  використаної літератури