Конференція за темою:

”Неурядові організації в країнах Європейського Союзу”

Проведення конференції має на меті:

1.Шляхом опрацювання відповідної літератури та Інтернет – ресурсів дослідити такі поняття, як громадянська організація, неурядова організація, донорська організація, міжнародне правове поле.

2.Визначити, які основні механізму функціонування  громадянських організацій має ЄС.

3.З’ясувати природу партнерських відносин між урядами країн ЄС та неурядовими організаціями ЄС, їх взаємозалежність та взаємопов’язаність.

4.Довести, що вищою цінністю існування неурядових організацій ЄС є благо кожної конкретної людини, на яку націлена діяльність цих організацій.

5.Усвідомити цінність комфортного існування кожного індивіда, орієнтацію на все проникливість комунікабельного діалогу між державою та людиною, засобом вирішення якого є створення неурядових організацій.

6.У процесі виконання завдання розвинути такі навички та вміння як: опрацювання літератури, робота в Інтернеті, збирання інформації, оформлення  матеріалу, уміння аналізувати матеріал.

План роботи

1. Організація груп і розподіл завдання між ними:

Перша група – робота в бібліотеці та Інтернеті, опрацювання відповідної літератури, дослідження питання про структуру та характеристику неурядових організацій в країнах Європейського Союзу.

Друга група – опрацювання літератури по законодавчим основам діяльності неурядових організацій в країнах ЄС.

Третя група – робота в Інтернеті по вивченню напрямків діяльності  неурядових організацій в країнах ЄС з ілюстрацією цієї діяльності на прикладах.

Четверта група – аналітична робота по виявленню схожості та відмінності організації діяльності неурядових організацій в Україні та країнах ЄС.

2. Вивчення джерел інформації.

3. Аналіз та систематизація отриманої інформації.

4. Підбиття підсумків, оформлення результатів у письмовому  вигляді.

5. Проведення презентації виконаного завдання і звіт, широке застосування підготовлених матеріалів.

6. Загальне обговорення результатів дослідження на конференції.    

Учитель:

Відтоді, як у 1952 році було засновано Європейське об'єднання вугілля та сталі (ЕС8С), процес європейської інтеграції відзначається постійним прогресом і безперервними змінами. Об'єднання створювалося як підґрунтя тривалого миру і добробуту на континенті, який на той час був роз'єднаний різними політичними та економічними системами.

2 жовтня 1997 року глави держав та урядів країн-членів підписали нову Європейську угоду - Амстердамський договір. Він має гарантувати подальшу ефективності нинішніх установ і розширеної Європи. Було вжито запобіжних заходів в галузі спільної зовнішньої політики та безпеки для того, щоб Європейський Союз мав можливість відігравати свою роль у міжнародній політиці.

У ЄС об'єднано нині 27  країн: Австрія, Бельгія. Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Великобританія, Фінляндія, Франція, Швеція, Болгарія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія.

Група 1, перший учень: Загальна характеристика неурядових організацій країн ЄС.

За даними Союзу міжнародних асоціацій, до кінця 90-х років число тільки міжнародних НУО у світі досягало 10 000, тоді як на початку 50-х років їх нараховувалося не більше 800. Заданими того ж Союзу міжнародних асоціацій, у 1994 р. нараховувалися 16 142 міжнародні неурядові організації, що в двічі перевищує їхню чисельність у 1991 р.

Сектор неурядових організацій в країнах Європейського Союзу (ЄС) характеризується широким спектром організацій з різноманітними напрямками діяльності. Кожна неурядова організація має свою власну "філософію існування", яка конкретно визначає місію організації, мету, яку вона перед собою ставить, методи та засоби, за допомогою яких організація досягає своєї мети.

НУО сприяють добробуту громадян самими різними способами - безпосередньо і опосередковано. Вони роблять величезний комплекс послуг як своїм членам, так і більш значному колу людей, починаючи з профілактики і послуг у місцевому масштабі до інституційної допомоги; від організації культурних і розважальних заходів до соціального забезпечення і медичної допомоги; від послуг, наданих добровольцями, до послуг, що надаються висококваліфікованими фахівцями; від безкоштовних до платних послуг.

Загальним визначеням неурядових організацій може бути наступне: неурядові організації - це такі організації, які створені не з метою отримання і розподілу прибутку, а з метою зробити нову справу, досягти позитивних змін в існуючому стані суспільства, допомогти людям незалежно від їх національності, віросповідання, політичних вподобань.

Мета діяльності та функції НУО на мікро та макрорівні

Діяльність НУО здійснюється як на мікро, так і на макрорівні. Метою НУО на макрорівні є сприяння в формуванні:

- правової держави: лобіювання інтересів суспільства та окремих громадян, інформування  громадян  для  забезпечення  їх  виваженого  політичного вибору, забезпечення прозорості та звітності державних структур, моніто­ринг виконання міжнародних конвенцій та вимог власного законодавства тощо;

- економічної політики: інформування громадськості у різноманітних питаннях в сфері виробництва, зміцнення організацій, які захищають права робочих, споживачів тощо;

- міжнародного порядку: рівноправні торгові відносини, складання угод по захисту навколишнього середовища, правам людини тощо.

Завдання НУО на макрорівні, направлені на розвиток громадян­ського суспільства: зміцнення матеріально-ресурсної основи громадян­ського суспільства; зміцнення місцевих організацій, створення та зміц­нення інститутів, які представляють і відстоюють різноманітні інтереси НУО;   формування ідеологічної основи громадянського суспільства (виховання почуття власної відповідальності за вирішення суспільних проблем, розуміння свого місця і ролі в процесах, що відбуваються в суспільстві та державі тощо).

Функції НУО, які здійснюються на місцевому рівні, полягають в наступному:

- виконання конкретних задач на основі економічного та ефективного використання ресурсів, які є в наявності;

- мобілізація і підтримка ресурсів, необхідних для забезпечення діяльності;

- посередництво в конфліктних ситуаціях;

- вираз та захист інтересів членів організації;

- забезпечення зв'язків з групами з аналогічними інтересами;

- впровадження макрорівневої політики в практичні дії на мікрорівні.

Оточення НУО, моделі взаємодії НУО, донарських організацій та уряду

Неурядову організацію, як і будь який інший суб'єкт господарювання, оточує деяке "навколишнє середовище". Значимими складовими навколишнього середовища НУО є:

- влада - місцеві чи регіональні (іноді і федеральні) органи влади, від яких
залежить статус організації і доступність ресурсів (наприклад, фінансів,
приміщень, устаткування тощо);

- бізнес - організації, орієнтовані на одержання прибутку, які мають у своєму
розпорядженні матеріальні ресурси (фінанси, устаткування, приміщення), а
також   професійні    навички,    що    можуть    бути    корисні    неурядовим
організаціям;

- клієнти - люди, що потребують   послуг НУО, заради задоволення потреб
яких, власне кажучи, ця організація і створювалася;

- професіонали - люди, які мають освіту та практичні навички для надання
послуг клієнтам неурядових організацій;

- ЗМІ - засоби масової інформації, які   мають велике значення для НУО як
канали комунікації з оточенням та засіб для створення іміджу;

- населення - безпосереднє оточення НУО. мешканці міста, країни тощо - в
залежності від масштабів діяльності організації; їхня думка про організацію є
важливою для влади, бізнесу, професіоналів, клієнтів і ЗМІ; крім того, вони
є важливим потенційним ресурсом для НУО.

Необхідно відмітити той факт, що не дивлячись на те. що НУО створюються не заради власного прибутку, для успішної роботи організації необхідно мати та втілювати на практиці знання щодо ефективного управління бізнесовою структурою, яка створюється заради прибутку.

Група 1, другий учень:      Функції НУО в країнах ЄС та за його межами.

Важливим аспектом роботи НУО є їхня роль як поля діяльності громадян, що можуть займатися безпосередньо наданням послуг, розвитком свого населеного пункту, інформаційною роботою, організаційною діяльністю тощо. Участь членів НУО може також обмежуватися добровільними фінансовими пожертвуваннями, що, у залежності від добробуту і мотивів людини, можуть варіювати від скромних, чисто символічних пожертвувань до дуже значних сум.

З іншого боку, для багатьох громадян НУО служать найважливішим, іноді навіть єдиним джерелом соціальної й іншої допомоги від добровольців, професіоналів чи інших людей, що знаходяться в такій саме життєвій ситуації. Розглянемо основні функції, які виконують НУО країн ЄС як в самому ЄС, так і за його межами.

По-перше, це функція розвитку демократії. Все більше НУО виступають в ролі складових громадянського суспільства та пропонують свою підтримку демократичній системі суспільства. Оскільки членство країни в ЄС передбачає, що вона досягла стабільності в плані демократичних відносин, захисту прав людини тощо, то НУО таких країн мають змогу зробити значний внесок в розвиток демократії і суспільства також в країнах, що розвиваються. Таким чином, партнерські відносини НУО цих країн та НУО країн ЄС є дуже важливими для формування громадянського суспільства.

По-друге, НУО виконують важливу інформаційну функцію, яка полягає в оприлюдненні поглядів окремих груп суспільства (наприклад людей з фізичними вадами) або груп, які дотримуються визначених поглядів (наприклад, захист навколишнього середовища). В цьому випадку НУО мають змогу донести до таких груп суспільства конкретну інформацію, минаючи недоступні для пересічного громадянина інформаційні канали.

По-третє, функція сприяння впровадженню тактики дій ЄС. НУО через свої канали на локальному, регіональному, національному рівні мають змогу сприяти кращому розумінню та реалізації прийнятій ЄС тактиці суспільного розвитку.

Наступна функція - сприяння при реалізації конкретних проектів. Практично встановлено, що НУО здійснюють істотну допомогу при управлінні, для  моніторингу проектів, які фінансуються ЄС, і успішно виконують цю функцію.

І нарешті, остання функція - сприяння Європейській інтеграції. Той факт, що НУО працюють в одному руслі з ЄС по досягненню загальної мети, дає ЄС можливість створення "європейської громадської думки", тобто сприяти втіленню у життя ідеї європейської інтеграції в практичному плані на рівні широких верств населення. Таким чином, можливість співпраці ЄС та НУО є вигідним для обох сторін.

Різноманітні аспекти існуючих відносин ЄС та НУО можна стисло охарактеризувати наступними рисами:

1. Розвиток громадянського суспільства на Європейському рівні та його
зміцнення шляхом співпраці з НУО країн-членів ЄС та НУО країн - не членів
ЄС.

2. Фінансування ЄС проектів НУО, діяльність яких узгоджена з метою
політики ЄС, як в самому ЄС, так і за його межами. Тобто НУО виступають
в якості чинника виконання програм та проектів ЄС, особливо в області
співпраці з країнами - не членами ЄС.

 Характерні риси НУО в країнах Європейського Союзу

НУО відрізняються одна від одної своїми організаційними струк­турами, обсягом робіт, джерелами фінансування і відносинами з державними органами. Деякі НУО проводять свою діяльність тільки на місцевому рівні, а інші на загальнонаціональному. Багато НУО виходять своєю діяльністю за межі своїх країн, беручи участь у проектах міжнародних організацій, тобто проводять свою роботу як міжнародні НУО. Та чи інша НУО може мати загальний, багатофункціональний характер, проводячи роботу серед різних вікових груп людей І надаючи безліч різних послуг. НУО можуть також спеціалізуватися в обмеженому числі послуг, наданих визначеним категоріям дітей або родинам(наприклад, допомога вдома, соціальна робота серед молоді, організація літнього відпочинку для дітей тощо).

НУО відрізняються також роллю і функціями, що вони виконують, у першу чергу, ступенем участі в їхній роботі добровільних помічників і професіоналів, співвідношенням платних і безкоштовних послуг. Істотно відрізняються вони також ступенем і формою зв'язків з державними органами. З одного боку, є організації, що займаються винятково Інформаційно-пропагандистською роботою, яку проводять тільки добровольці. З іншого, є організації, практично вся робота яких будується на використанні найманих робітників, а роль добровільних помічників обмежується участю в роботі ради організації.

Напрямки діяльності неурядових організацій охоплюють різнома­нітні сфери суспільного життя і можуть бути класифікованими таким чином:

1. Права людини.

1.1. Вирішення конфліктних ситуацій.

1.2. Свобода релігії та віросподівання.

1.3. Права людини.

2. Сім'я, діти, люди похилого віку.

2.1. Захист прав молоді та дітей.

2.2. Захист прав сім'ї.

2.3. Захист прав жінки.

2.4. Захист прав людей з фізичними вадами.

2.5. Захист прав людей похилого віку.

3. Професійна діяльність.

3.1. Наука та технології.

3.2. Освіта.

3.3. Культура.

3.4. Засоби передачі інформації.

3.5. Міжнародна торгівля, фінанси та транспорт.

3.6. Сільське господарство.

3.7. Інші види професійної діяльності.

4. Мир.

4.1. Організація об'єднаних націй.

4.2. Міжнародний мир та безпека.

4.3. Роззброєння.

5. Захист здоров'я населення та навколишнього середовища.

5.1. Захист здоров'я населення.

5.2. Здоров'я, їжа, харчування.

5.3. Зловживання наркотиками.

5.4. Захист навколишнього середовища.

5.5. Природні ресурси, енергія та картографія.

6. Міжнародні відносини.

6.1. Розвиток міжнародних економічних відносин.

6.2. Людські ресурси, соціальний та культурний розвиток.

6.3. Підтримка діяльності НУО країн, що розвиваються.

   Неурядові організації можна класифікувати за методами здійснення своїх проектів. Можна виділити три основні класи неурядових організацій:

- НУО, проекти яких орієнтовані на "практичне вирішення" тої чи іншої
проблеми;

- НУО, проекти яких орієнтовані на "наукові дослідження" тої чи іншої
проблеми;

- НУО, діяльність яких полягає в синтезі двох попередніх класів, тобто як в
практичному, так І в науковому вирішенні існуючої проблеми.

Під проектами "практичного вирішення" проблеми розуміються проекти, які характеризуються цільовим використанням матеріальних ресурсів для досягнення практичної мети проекта. Характерним представником НУО першого класу є, наприклад, SOS – Kinderdorf International (Австрія), напрямок діяльності "Захист прав молоді та дітей". Проекти цієї організації направлені на практичну допомогу дітям та юнацтву, які не мають сім'ї. Представником другого класу НУО є International felloship of reconciliatson (Нідерланди), напрямок діяльності "Роззброєння". Проекти даної організації направлені на пропаганду та сприяння розвитку та впровадженню всесвітньої культури вирішення конфліктних ситуацій ненасильницькими методами.

    НУО в країнах ЄС притаманні такі риси:

- Чітке формулювання мети, задач організації.

- Чітке формулювання методів досягнення мети.

- Розвинена структура організації (прикладом може виступати органі­
заційна структура неурядової організації РВІ , діяльність якої описана в
розділі 3):

- існують окремі департаменти, кожен з яких орієнтований на досягнення
локальної мети організації, які є складовою частиною загальної мети;

- кожен з департаментів має чітке формулювання цілей, задач та методів
досягнення мети.

- Взаємозв'язок  з  всесвітніми  організаціями  (Всесвітня  організація
охорони здоров'я, ЮНЕСКО тощо).

Діяльність НУО в країнах ЄС характеризується:

- проведенням проектів даної організації в власній країні;

- спеціальна увага на країни, що розвиваються, на місця стихійного лиха та воєнних дій;

- довготерміновістю проектів;

- діяльність організації здійснюється як шляхом добровільного неоплаченого труда, так і наданим платних послуг висококваліфікованих фахівців;

- різні джерела фінансування (донорські, благодійні, членські внески тощо);

- швидке реагування на потреби дня;

- гнучкість у застосуванні методів.

Група 2: розкриває  законодавчі основи діяльності неурядових організацій в країнах ЄС

Група 2, перший учень: Історія розвитку правових засад НУО в країнах Європи

Співтовариства людей, зв'язаних між собою на політичній, релігійній чи професійній основі, існували ще в стародавності. Вже тоді наявність цих об'єднань так чи інакше торкалося інтересів держави, соціальних груп і конкретних осіб, ці об'єднання одержували законодавчу регламентацію. Так, хоча античність не знала політичних партій у сучасному розумінні, але в 6-7 ст. до н.є. серед жителів античної рівнини існувало особливе політичне угруповання, що являло собою центр зародження античної аристократії. У 5 столітті до н.е. в Афінах організовувалися гетерії - таємні товариства однодумців-олігархів, спрямовані проти демократичного ладу, а в Стародавньому Римі часів республіки були "оптимати", прихильники аристократії, і "популяри", що виражали інтереси всадничеського стану, провінціалів і плебсу.

У римських законах XII таблиць (5 століття до н.е.) є згадування про колегії, що підрозділялися на релігійні (жрецькі) і станово-професійні, що мали частково публічно-правовий характер: ремісничі цехи, комерційні корпорації, об'єднання за спільністю інтересів, благодійні організації бід­них і т.д. Спочатку римське право визнавало волю об'єднання, його члени могли прийняти будь-яке рішення, якщо в ньому не містилося нічого, що суперечило публічним законам. Цей порядок вільного утворення колегій, запозичений, за свідченням римського юриста Гаю, із законодавства Солона, тобто з грецького права, проіснував до кінця республіки.

В Європі існували різні релігійні і політичні об'єднання, союзи взаємодопомоги, професійні організації, гільдії. Як відзначає дослідник західного права Гарольд Дж. Берман, система гільдій і цехів у містах ХІ-ХП ст. походить, можливо, від ранньої німецької гільдії, що була військовим і релігійним братерством. Гільдії більш пізньої епохи багато чим зобов'язані руху Світу Господнього Х-ХІ ст., який частково діяв через братерства, що називалися "гільдіями світу". Це були організації добровольців для взаємного захисту і здійснення прав.

З виникненням міст в останні десятиріччя XI століття поширилися купецькі, благодійні, ремісничі й інші гільдії світського характеру. Вони, однак, зберегли сильні релігійні риси, у цілому беручи на себе турботу про духовні, а не тільки матеріальні сторони життя своїх членів. Так, типова гільдія прагнула підтримувати високі моральні стандарти поведінки, караючи своїх членів за богохульство, азартні ігри, лихварство тощо.

Товариствам дозволялося для виконання статутної мети відкривати окремі установи і підприємства, улаштовувати читання, спектаклі, концерти, базари, збирати пожертвування тощо.

 Законодавча база громадських об'єднань у деяких країнах ЄС

В Англії в 1601 році було прийнято закон про використання добродійності, до тексту якого, незважаючи на його скасування в 1888 році, дотепер звертаються англійські юристи при розгляді конкретних справ.

Двадцять шостого серпня 1789 р. у Франції була прийнята "Декларація прав людини і громадянина", що проголосила, що "мета кожного державного союзу складає забезпечення природних і невід'ємних прав людини, таких, як воля, власність, безпека й опір гнобленню..."

В період з кінця XIX до середини XX сторіч у Західній Європі законодавче регулювання права та діяльності об'єднань громадян було закріплено на конституційному рівні,

В різні роки були прийняті конституції країн-членів ЄС: в Австрії 21.12.1867р.; Фінляндії 17.07,1919р.; в Італії 22.12.1947 р.; в Данії в 1953 році; в Греції 9.06.1975 р.; в Іспанії 29.12.1978 р. тощо.

Останнім часом виявилася тенденція поряд із загальним проголошенням права на об'єднання визначати в конституціях та окремих законах основи статусу окремих видів об'єднань - політичних партій (ст.21 Основного закону Німеччини, ст.4 Конституції Франції тощо), профспілок (ст.39 Конституції Італії, абзац 1 ст.23 Конституції Греції тощо), підприємницьких союзів (ст.7, частина друга ст.37 Конституції Іспанії тощо). Нерідко при цьому від партій і інших громадських об'єднань потрібно, щоб їхня внутрішня організація відповідала демократичним принципам.

Статус громадських об'єднань змінювався разом із суспільством і статусом особистості: від необмеженого права на об'єднання в Стародавній Греції - до регулювання окремих прав і обов'язків об'єднань осіб в Стародавньому Римі, через професійні середньовічні корпорації з твердою регламентацією праці і побуту членів, заборони на створення політичних організацій - до дозволу на створення профспілок і політичних партій XIX століття, закріплення права на волю об'єднання в національному законодавстві, а в середині XX століття - і в міжнародних нормах.

У нас є можливість розглянути деякі закони окремих країн-членів ЄС, що конкретизують права та обов'язки неурядових, неприбуткових орга­нізацій.

Велика Британія

Закон про благодійні організації 1992 року прийнято як доповнення до Закону про благодійні організації (надалі БО) І960 року і включає регулювання діяльності по залученню коштів для БО й інших організацій, відновлення положень про суспільні благодійні збори тощо.

Зареєстрована БО з'являється в офіційній публікації, якщо її загальний доход за минулий фінансовий рік перевищує 5 000 фунтів.

Як юридична особа, благодійна організація володіє нерухомістю, що дозволяється законом. Закон конкретизує види нерухомості:

- будь-яка ділянка землі;

- будь-яка нерухомість (крім землі), яка на законних підставах приналежить
цій БО за наказом комісарів згідно пункту 20 закону 1960 року".

"Ніяка ділянка землі, яка належить до БО, не може бути проданою, зданою в оренду, передана під заставу або інше без наказу суду або комісарів" - говорить закон.

Група2, другий учень: Ірландія

Держава завжди має заохочувати громадян, організації, установи, компанії, які надають допомогу благодійним організаціям або безпосеред­ньо приймають участь в таких заходах. Одна з можливих форм заохочення -податкові пільги .

За законом 2001 року пільги можливі в зв'язку з пожертвуваннями, подарунками на користь "затверджених організацій", що включають "законні БО" і різні організації, утворення, визначені Комісарами по доходах спроможними брати участь у новій схемі. Мінімальне пожертвування на ко­ристь такої організації, яке дає право на пільги, складає суму в 200 ірланд­ських фунтів (близько 223 доларів США). Це пожертвування може бути виплачено частинами. Немає максимального обмеження по грошовій сумі.

Пожертвування повинне задовольняти наступним умовам: • воно повинно бути в грошовій формі;

- воно повинно бути неповерненим;

- воно не повинно давати будь-який прямий чи непрямий доход донору або
будь-якій особі, яка пов'язана з донором, тощо.

В разі благодійного внеску особою, звільнення її від податкових пільг буде надано відповідно до максимальної ставки податку для донора.

Німеччина

Німеччина має два типа неприбуткових організацій, які можуть бути залученими до діяльності, що загальним правом характеризується як благо­дійна. Це асоціації (Verein) та фонди (Stiftung). їх діяльність регулюється цивільним правом та податковим законодавством.

Обмеження цивільного права, встановлені в Законі про асоціації (Vereinsgsetz), є в дійсності досить малими та стосуються зареєстрованих асоціацій з великою кількістю членів або асоціацій, у яких іноземні особи є членами або керівниками. В параграфі 14 закону говориться, що асоціаціям з великою кількістю іноземців-членів або керівників заборонено брати участь в політичній діяльності, яка може завдати шкоди внутрішній або зовнішній безпеці або внутрішньому порядку Німеччині або її землям.

Обмеження згідно із податковим законодавством обов'язкові для всіх корпоративних організацій, які залучені до корисної для суспільства діяльності. Цікаво, що хоча німецькі благодійні організації не мають права підтримувати політичні партії, навпаки, політичним партіям дозволено під і римувати благодійні організації. В дійсності, кожна політична партія має благодійний фонд, який проводить велику роботу як в Німеччині, гак і за її кордонами.

Бельгія

Для міжнародних асоціацій закон від 25.10.1919 р. вимагав, щонай­менше, одного громадянина Бельгії в керівництві асоціації. Метою такого положення було забезпечення юрисдикції бельгійського суду над міжнарод­ними асоціаціями, які засновані за бельгійськими законами .

Закон про неприбуткові організації від 27.06.1921 р. був попередни­ком європейського положення, за яким європейці живуть сьогодні. Вимоги щодо національності були стандартним заходом надання організаціям бельгійського „громадянства^”. Ось чому цей закон вимагав, щоб членами в неприбуткових організаціях було, щонайменше, 75% громадян Бельгії. В 1984 році ця вимога була замінена на необхідність розташування організації в Бельгії.

Європейська Комісія вперше звернула увагу бельгійського уряду на недоліки в законодавстві в березні 1996 року.

Зауважимо, що "одна з фундаментальних свобод", які захищає Договір ЄС, була порушена. В своєму заключенні Суд в особі генерального адвоката Г.Коемаса констатував порушення свободи заснування організації.

Два закони Бельгії, які були прийняті 30 червня та 9 серпня 2000 року, відмінили вимоги щодо національності та присутності в Бельгії членів та директорів бельгійських неприбуткових асоціацій та бельгійських міжнародних асоціацій і вирішили проблемні питання між Бельгією та Договором ЄС.

Франція

У 2001 році Франція відзначала сторіччя закону про асоціації 1901 року, його значення в історії Франції не може бути переоцінено. Закон 1901року показав реальні зміни у відношенні французького суспільства до практики створення асоціацій. Після введення в силу цього закону було стрімке зростання кількості асоціацій в країні. Це стосується не тільки кількості організацій та їх членів, але також сфер діяльності, в які ці асоціації були залучені .

Не має сумнівів щодо важливості закону 1901 року для розвитку сучасних асоціацій Франції. Його простота та відкритість були головними ознаками позитивного відношення до асоціацій, які характеризують сучасне суспільство. Не дивлячись на той факт, що ідеали 1901 сягнули наших днів, реформи все ж таки необхідні.

Існуюча нестача законів відносно економічної діяльності асоціацій створює проблеми, і, таким чином, є грунт для зловживань (асоціації, які є на дійсності підприємствами, маскуються під звичайні асоціації).

У Франції зараз існує дві категорії благодійних організацій. Організації можуть отримати статус "благодійної" згідно до адміністра­тивного закону або до податкового законодавства. Обидві можливості є важливими для визначення податкових видатків, але у той самий час адміністративне законодавство надає певні переваги по відношенню до отримання подарунків, внесків до фонду благодійної організації .

Податкове законодавство: Статті 200 та 238bis Податкового кодексу дають більш детальне визначення щодо того, який вид діяльності є неприбутковим.

Адміністративне законодавство: асоціації та фонди отримують визначення "громадської користі" після рішення Найвищого адміністра­тивного суду Франції. Політичні організації не можуть бути кваліфіковані як благодійні та отримати відповідний статус як ні за адміністративним, так ні за податковим законодавством. В результаті, якщо благодійна організація проводила політичну діяльність, адміністративні органи повинні були розглядати це як порушення, а така організація ризикує втрати свій статус.

Група 2, третій учень:  Міжнародне правове поле НУО

      Міжнародне визнання прав людини в "Загальній Декларації прав людини" від 10 грудня 1948 р. стало значною подією світової історії; статус громадських об'єднань одержав міжнародно-правову основу, а право кожного на свободу асоціації стало розглядатися як одне з невід'ємних прав людини.

     До першорядних міжнародних актів, що встановлюють основи статусу громадських об'єднань, відноситься Міжнародний пакт про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р.

      Двадцять четвертого квітня 1986 р. Рада Європи розробила Європейську Конвенцію про визнання правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій. Держави, що ратифікували дану конвенцію, зобов'язуються визнавати права міжнародних неурядових організацій у своїх країнах.

    Конвенція  застосовується до  задекларованих  міжнародних асоціацій, фондів, приватних інститутів, що іменуються в конвенції "NG0" („non-governmental organisation”) і відповідають загальним вимогам: до носити некомерційний характер, бути заснованими і діяти відповідно до законодавства своєї країни, мати організаційні структури з місцем перебування у своїй країні чи за кордоном і поширювати свою діяльність мінімум на дві закордонні країни.

У європейському контексті, НУО виконують зв'язуючу роль при взаємодії з Єврокомісією, Європейським парламентом, Економічним та соціальним комітетом. Комітетом по регіонах та з Радою Європи. їх залучення до створення європейської політики та її впровадження допомагає сприйняттю громадськістю положень та рішень ЄЄ.

Через свої зв'язки на місцевому, регіональному, національному та європейському рівнях НУО можуть робити слушні внески у процес прийняття рішень та вироблення політики, у формування європейської громадської думки.

        Важливо відзначити ту роль, що грають міжнародні НУО в процесі формування норм міжнародного права. Як відомо, МНУО розробляють проекти резолюцій і конвенцій, що надалі можуть бути предметом розгляду держав чи міжурядових організацій і впливати на вироблення норм міжнародного права. Так, наприклад, ініціаторами і авторами прийнятої 20 листопада 1989 р. Конвенції про права дитини були саме міжнародні НУО: запропоновані ними основні принципи захисту прав дітей склали основу міжнародних стандартів у даній сфері. Розгорнута міжнародними НУО кампанія по викорінюванню катувань завершилася прийняттям 10 грудня 1984 р. Конвенції проти катувань і інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів покарання. Прийнята 18 грудня 1979 р. Генеральною Асамблеєю ООН Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні жінок також є результатом співробітництва і консультацій із МНУО. Представники більш ніж 135 МНУО співробіт­ничають з ООН у виробленні Декларації з проблем корінних народів.

Учитель:

Як висновок можна зазначати наявність трьох рівнів права, що регулюють діяльність міжнародних неурядових організацій: міжнародне право, внутрішньодержавне право і "внутрішнє право" (статут) конкретної МНУО.

У демократичному суспільстві організаційна самостійність і само-регулятивні можливості громадських об'єднань гарантуються законом. При цьому правове регулювання діяльності громадських об'єднань не зводиться до встановлення правового статусу, але має відношення до широкого кола проблем, що характеризують динаміку взаємин громадських об'єднань між собою, але, особливо, із громадянами, державою та міжнародної взаємодії.

Європейський Союз заснований на принципах свободи, демокра­тії, верховенства закону, поваги до прав людини та головних свобод, які є загальними для всіх країн-членів, згідно до так званих критеріїв Копенгагену, членство в ЄС вимагає, щоб країни - кандидати досягли стабільності інститутів, які гарантують демократію, верховенство закону, права людини та повагу і захист меншин. НУО країн-кандидатів можуть зробити вагомий внесок у розвиток демократії та громадянського суспільства в своїх країнах.

Група 3:

Напрямки діяльності неурядових організацій в країнах ЄС з  

ілюстрацією цієї діяльності на прикладах

перший учень:European Wind Energy Association(EWEA),International Associational of School and Institutes of Administration,Sos-Kinderdorf International

другий учень:International Federation for Home Economics(IFHE),Vienna NGO Committee on the Family,Plan

третій учень:Medical Women’s International Association,Amici dei Bambini,International Society for Human Right

четвертий учень:International Union of Tenants,ABANTU for development,Anti-slavery International

п’ятий учень:World Federation of the Deaf,Education International,World Association of Industrial and Techological Research Organisations(WAITRO),Peace Brigades International (PBI)

Група 4:

Схожість та відмінність організації та діяльності НУО

в Україні та у країнах ЄС

група 4, перший учень:  Характеристика діяльності НУО в Україні

Неурядові організації відіграють важливу творчу роль у формуванні сучасного громадянського суспільства в Україні, становленні демократії, захисту прав громадян, у вирішенні загальнонаціональних і регіональних задач, пов'язаних з розвитком економіки, соціальним захистом населення.

Розвиток громадянської активності свідчить про демократизацію суспільства. Стрімке зростання кількості громадських організацій розпо­чалося в Україні з 1992 року, після прийняття Закону України "Про об'єднання громадян". За даними Центру іновацій та розвитку, у 1991 році було заре­єстровано 319 з діючих сьогодні громадських організацій, у 1992 році - 1356, а в 1993 році - 3257. Рекордної кількості реєстрація громадянських організацій досягла в 1997 році, коли з'явилися 4134 нових об'єднань громадян, а в 1998 році - ще 3965. Таким чином, на початок 1999 р. в Україні зареєстровано понад 23 тисячі громадських організацій і благодійних фондів.

Природно, що переважна кількість організацій існує в Києві, адже біль­шість всеукраїнських об'єднань громадян розташовує свої центральні органи саме у столиці. Київ сьогодні - найактивніший осередок суспільно-політичного життя держави, наявність тут майже 15% неурядових організацій України стає досить переконливим аргументом у діяльності потужного третього сектора.

Громадські організації та благодійні фонди України за напрямками їхньої діяльності можна класифікувати наступним чином:

1. Права людини.

1.1. Організації сприяння розвитку демократії та  становлення громадян­ського суспільства.

1.2. Організації сприяння розвитку місцевого самоврядування.

1.3. Громадські організації захисту прав та інтересів громадян.

1.4. Релігійні організації.

1.5. Молодіжні об'єднання, студентські організації.

1.6. Об'єднання ветеранів та інвалідів військових дій.

1.7. Об'єднання осіб з спільними захворюваннями.

1.8. Об'єднання учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

1.9. Об'єднання репресованих та колишніх в'язнів.

2. Професійна діяльність.

2.1. Організації сприяння розвитку підприємства .

2.2. Професійні об'єднання.

3. Поліпшення соціально-економїчного становища країни.

3.1. Благодійні фонди сприяння здійсненню програм поліпшення соціально-
економічного становища в країні.

3.2. Організації та благодійні фонди соціального захисту та поліпшення
матеріального становища малозабезпечених верств населення.

3.3. Благодійні фонди надання допомоги багатодітним родинам.

3.4. Благодійні фонди надання допомоги талановитій молоді.

3.5. Громадські  організації та  благодійні  фонди,  що  надають допомогу

біженцям та мігрантам.

3.6. Організації та благодійні фонди надання допомоги громадянам, які
постраждали внаслідок екологічних, техногенних та інших катастроф.

3.7. Благодійні фонди сприяння здійсненню догляду за хворими, інвалідами,
людьми  похилого віку та соціальної реабілітації інвалідів та  осіб, які
потребують лікування.

3.8. Благодійні  фонди  надання допомоги вчителям,  вченим,  студентам,
учням.

4. Сім'я, діти.

4.1. Жіночі організації.

4.2. Об'єднання багатодітних сімей.

4.3. Дитячі громадські організації.

4.4. Благодійні фонди сприяння захисту материнства та дитинства.

5. Захист здоров'я населення та навколишнього середовища.

5.1. Екологічні громадські  організації та  благодійні  фонди  сприяння
розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи.

5.2. Громадські організації та благодійні фонди пропагування здорового
способу життя.

5.3. Оздоровчо-спортивні організації.

5.4. Благодійні фонди сприяння розвитку охорони здоров'я.

6. Освіта.

6.1. Освітні організації.

6.2. Науково-освітні організації.

6.3. Благодійні фонди сприяння розвитку науки та освіти.

7. Культура.

7.1. Культурно-просвітні  об'єднання,  благодійні  організації та  фонди
сприяння розвитку культури.

7.2. Національно-культурні товариства.

Порівняльна характеристика неурядових організацій в Україні та країнах ЄС

Не зважаючи на досить молодий вік третього сектора в Україні, вітчизняні неурядові організації мають деякі спільні риси з аналогічними організаціями країн ЄС, як то:

- сектор  неурядових  організацій в  Україні  характеризується  широким
спектром організацій з різноманітними напрямками діяльності

- кожна організація має свою власну філософію існування, яка конкретно
визначає місію організації, мету, яку вона перед собою ставить, методи та
засоби, за допомогою яких організація досягає своєї мети;

- участь в роботі організації як добровільних помічників, так і професіоналів,
з певним співвідношенням платних і безкоштовних послуг.

Серед відмінностей організації та діяльності НУО в Україні та країнах ЄС можна виділити наступні:

- фінансування діяльності організації: якщо діяльність європейських НУО
фінансуються урядом, спонсорськими бізнесовими структурами, членськими
внесками,   благодійними   внесками,   то   діяльність   українських   НУО
фінансується головним чином донорськими програмами НУО зарубіжних
країн;

- державне фінансування та внески організацій та громадян - незначні;

- проекти українських НУО, як правило, не є довготерміновими;

- діяльність  українських  НУО,  як  правило,  направлена   на  вирішення
злободенних питань;

- діяльність українських НУО орієнтована на проведення проектів виключно
на національному та регіональному рівні;

- для досягнення  свої мети українських  НУО, в  більшості  випадків,
здійснюють заходи в одному вибраному напрямку, годі як європейським
організаціям характерні багатоваріантні шляхи досягнення своєї мети, тобто
для досягнення свої мети організація здійснює заходи в декількох напрямках;

- українські НУО, як правило, не підтримують тісних стосунків з всесвітньо
відомими організаціями (ВООЗ, ЮНЕСКО, ООН);

- якщо для НУО країн ЄС характерна розвинена структура організації з
декількома  департаментами,  то  для  українських  НУО  ця  риса  не  с
характерною;

- для НУО країн ЄС характерно мати в якості членів своєї організації інші
організації, на відміну від українських НУО, членами яких виступають, в
більшості випадків, організації-засновники;

- недосконалість правових норм по регламентуванню взаємодії НУО з
донорськими  організаціями  (зокрема,   незначний  відсоток  зменшення
податку бізнесовим структурам, які виділяють кошти на благодійність).

Група 4, другий учень:  Деякі порівняння законодавства України та країн ЄС

Базовим документом, на якому грунтується нинішнє і буде грунтуватись майбутнє законодавство для неприбуткового сектору, є Конституція України в редакції від 28 червня 1996 року, стаття 36 якої встановлює: " Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей".

Основний закон, що регулює діяльність політичних партій та громадських організацій носить назву "Про об'єднання громадян", стаття 1 цього Закону встановлює: "Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод"

Аналіз міжнародних документів дає достатні підстави для виділення

наступних суттєвих елементів поняття і юридичного статусу громадських об'єднань:

1. Правосуб'єктність громадських об'єднань, що базується на міжнародно
визнаній правосуб'єктності кожної людини і праві кожного індивіда на
свободу створення асоціації.

2. Персональне членство (міжнародні норми розглядають право на волю
асоціації як право індивіда, а не інших суб'єктів).

3. Добровільність (нікого не можна змушувати брати участь в об'єднанні).

4. Недержавний ("неурядовий") характер.

5. Законність організації і діяльності.

6. Некомерційна мета (відсутність мети отримання прибутку).

7. Можливість обмеження права на асоціацію в окремих випадках у порядку,
установленому національним законодавством.

Законодавство України, що регулює діяльність в Україні неприбут­кових організацій, складається власне із законів, ухвалених Верховною Радою України, та постанов Кабінету Міністрів, що мають характер нормативних документів і прийняті в розвиток законів.

Базовим законом у цій сфері є Закон "Про об'єднання громадян" (редакція 16.06.1992 року зі змінами 2001 р.) Крім цього закону, Верховною Радою прийнято Закон "Про благодійництво та благодійні організації"(введено в дію 14.10.97 року).

Крім цих базових законів для успішної діяльності громадських організацій слід пам'ятати і про ряд податкових законів, а саме: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування доходів фізичних осіб", "Про пенсійне забезпечення".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про благодійність та благодійні організації" говориться, що благодійна організація - це недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремої категорії осіб згідно із чинним законом, тобто безкорисної діяльності, яка не передбачає отримання від неї прибутку". Благодійниками, за законом, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Зміни до цього Закону доповнюють визначення видів підтримки: "меценатство - добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, орга­нізаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги; спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, органі­заційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (най­менування), свого знака для товарів і послуг.

У Фінляндії в законі про фонди від 5 квітня 1930 р. йдеться мова про те, що для створення фонду необхідно мати дозвіл міністерства юстиції, в акті про створення фонду треба вказати мету створення фонду та його майно. І цей дозвіл може бути виданий тільки в разі визнання мети створення фонду суспільно корисною .

Стаття 5 українського закону наводить перелік фізичних та юридичних осіб, які можуть бути засновниками благодійних організацій, та

заперечує право виступати засновниками цих організацій органам державної влади, органам місцевого самоврядування, а також державним та комунальним підприємствам, установам, організаціям України, які фінансуються з бюджету.

Благодійна організація отримує права юридичної особи з моменту її державної реєстрації, яка здійснюється Міністерством юстиції України для міжнародних організацій (стаття 8 Закону), та Управління юстиції - для українських організацій.

Благодійні організації можуть бути засновниками засобів масової інформації, підприємств та організацій (Стаття 13).

Перелік джерел формування майна та коштів благодійних організацій визначено статтею 19 закону України. Джерелом формування майна та коштів не можуть бути кошти, які отримані від здійснення діяльності, яка передбачає отримання прибутку.

А стаття 6 законодавчого акту Італії говорить, що організація може втратити статус некомерційної, якщо вона її діяльність в основному є комерційною. Ця стаття наводить перелік умов, за яких організація може втратити статус неприбуткової: домінування активів після нарахування амортизації, які пов'язані із комерцією; домінування прибутків від комерційної діяльності та інші подібні моменти .

Закон України дозволяє НУО бути залученої у комерційну діяльність. Це було нововведенням, як і більш жорстка відповідальність та аудит НУО.

Юридичне управління Адміністрації Президента України дає роз'яснення від 7 грудня 1995 р. N 6-6-139/24209: "під "добровільними пожертвуваннями" слід розуміти внески юридичних і фізичних осіб... При цьому під внесками слід розуміти кошти, у тому числі валютні цінності, вартість матеріальних цінностей і нематеріальних активів, включаючи корпоративні права і цінні папери.

Більшість західноєвропейських країн субсидують повсякденні витрати діяльності НУО та розглядають це як свій обов'язок.

Стан та перспективи розвитку НУО України

Центр інновацій та розвитку за підтримки Фонду Ч.С.Мотта спільно з соціологічними фірмами "Інмарк - інформація і маркетинг" та "Соціс-ЛТД" провів у липні 1999 р. загальнонаціональне опитування громадської думки, що передбачало вивчення ставлення населення до громадських і благодійних організацій в Україні. В опитуванні взяли участь 1700 респондентів, які за своїми соціально-демографічними характеристиками репрезентують доросле населення України. Дослідження показало, що участь населення України у роботі неурядових організацій досить низька. Члени НУО нині становлять усього 7,8% опитаних. Громадяни переважно позитивно ставляться до діяльності НУО у різних сферах суспільного життя. Передусім це стосується організацій, що надають допомогу малозабезпеченим, інвалідам і дітям-сиротам. Важливою, на думку респондентів, є діяльність дитячо-юнацьких та екологічних організацій, організацій захисту  прав

людини. Більшість опитаних практично не знайома з діяльністю громадських організацій. Найвідомішими НУО виявились організації, що об'єднують ветеранів війни, воїнів-інтернаціоналістів та "чорнобильців". Респонденти практично не знають благодійних організацій, хоча їхню діяльність вважають надзвичайно актуальною.

Ставлення населення до громадських організацій переважно має дещо утилітарний, однобокий характер. Благодійність у розумінні населення - це допомога найбіднішим громадянам і певним категоріям населення ("чорнобильцям", "афганцям", одиноким матерям тощо). Фактично не усвідомлюється як благодійні акції допомога науковим і культурним закладам, громадським організаціям. Четверта частина опитаних вважає можливим витрачати власні кошти на благодійність, але ці суми досить незначні.

Дослідження потенціалу для розвитку корпоративної благодійної діяльності місцевих та іноземних бізнесових компаній в Україні здійснено з урахуванням методики подібних досліджень в інших країнах регіону (Чеська Республіка, Естонія, Польща), а також дослідження, проведеного Західноукраїнським ресурсним центром з листопада 1998 р. по червень 1999 р. Респондентами були переважно керівники компаній, що працюють в Україні. З них 65% - власне українських компаній, 12% - спільних підприємств, 23% » міжнародних корпорацій.

Результати дослідження показують, що компанії, як правило, підтримували певні соціальні потреби громад, де вони працюють (12%); проекти з охорони навколишнього середовища (7%); установи культури (13%), спортивні заходи (7%). Найбільшу частину корпоративної підтримки дістали бюджетні організації (32%), громадські організації - 17%, НУО з певними благодійними проектами - 12%, фонди, які здійснюють кілька проектів у різних сферах, - 6%.

Компанії надавали допомогу здебільшого у вигляді фінансової підтримки. В середньому сума підтримки, наданої приватним особам, становила 251 у.о., а організаціям - 1525 у.о. Більшість компаній вважали, що їхня благодійна (спонсорська) діяльність буде ефективною формою реклами (28%) і допоможе досягти певну межу компанії (23%).

Багато корпорацій не вимагали від отримувачів прилюдного визнання факту надання благодійної допомоги (37%), але найбільш поширена вимога до отримувачів - вмістити одне або кілька повідомлень у пресі (17%), розмістити логотип компанії під час заходів, що проводилися реципієнтами (20%)), влаштувати прес-конференцію (13%).

Найбільш поширеними причинами, які спонукали компанії фінансувати проект, були: співчуття (32%), майже однакові цілі проекту та філософії компанії (26%), сподівання, що пожертви повернуться завдяки збільшенню продажу товарів (17%).

Одна третина корпорацій вважали, що можливість спонсорувати наступні проекти становить менш як 25%. Більшість опитуваних компаній (64%) не мали чітко визначеної стратегії або певних процедур для управління програмами підтримки. Деякі з них (9%) на час проведення опитування лише

розробляли процедури надання благодійних коштів.

Учитель:

Щоб створити підтримуюче середовище для розвитку НУО, уряди насамперед повинні чітко і привселюдно заявити, що добровільність с важливою цінністю громадського товариства і що НУО відіграють істотну роль у нашій демократичній європейській політичній культурі.

Для розвитку неурядового сектора важливо, щоб уряди були налаштовані на щирі партнерські відносини з НУО, щоб вони забезпечували НУО інформацією і консультаціями з усіх питань, що торкають діяльність неурядові організації, щоб НУО мали голос у процесі прийняття рішень, що впливають на їхні інтереси. Особливо активно організації третього сектора повинні бути залучені до роботи над законодавчими актами, адміністративними правилами і положеннями, що стосуються НУО і їхньої діяльності. Очевидно, що тісне співробітництво повинне існувати у всіх сферах, що представляють взаємний інтерес і вигоду.

Як свідчить досвід багатьох країн, основна перешкода для діяльності НУО - неточність та обмеженість законодавства (непередбачуваність засто­сування законів), непоінформованість широких верств населення щодо діяль­ності неурядових організацій, як у власній країні так і в сусідніх, і, як наслідок, низький рівень активності населення в житті третього сектора країни.

Не дивлячись на це, український неприбутковий сектор продовжує стрімко розвиватись та охоплює різноманітні сфери людської діяльності, починаючи від вирішення злободенних проблем сьогодення (як, наприклад, соціальний захист малозабезпечених верств населення) та закінчуючи глобальними екологічними проблемами (як, наприклад, всесвітнє потеп­ління клімату). Однак, сьогодні розвиток третього сектору ускладнюється, насамперед, відсутністю чітких і зрозумілих для всіх правових норм, які б визначали стрункі і стабільні правила утворення та діяльності організацій неприбуткового характеру в Україні.

Три закони - Конституція України, Про благодійництво та благодійні організації. Про об'єднання громадян - передбачають ряд подібних норм щодо статусу чи порядку реєстрації таких організацій, але кожен з них мас деякі відмінності навіть у спільних для всіх організацій положеннях. Все це потребуватиме додаткового регулювання з боку виконавчої влади і породить ряд додаткових складностей для реального існування третього сектору.

Деякі основні концепції є важливими для законів щодо НУО.

Наприклад, надзвичайно важливим є прозорість закону. Він має захищати права, які визнані міжнародним суспільством, па свободу слова, об'єднань та асамблеї. Закон повинен дозволяти незалежне існування НУО як автономної юридичної особи.

Крім цього, важливо, щоб законами було легко користуватися. Мас бути рівновага між просі отою концепції та ясністю деталей.

Більшість законів про громадські організації починається з опису

мети закону та типів організацій. Українське законодавство досить типове в своєму впорядкуванні цілей та обмежень НУО. Громадські організації визначені як "добровільно (НУО) заснованими на основі загальних інтересів для спільного застосування громадських прав та свобод", сформовані для дотримання та захисту законних соціальних, економічних, творчих, вікових, культурних, спортивних та інших інтересів громадян.

Про недосконалість законодавчого регулювання діяльності НУО свідчить той факт, що сьогодні левова частка неприбуткових організацій в Україні фінансується за рахунок міжнародних організацій. Одним із шляхів стимулювання вітчизняних фізичних та юридичних осіб приймати більш активну участь в діяльності НУО - це встановити дієві податкові стимули.

Особливість сучасного розвитку нашої країни полягає в тому, що процеси становлення громадянського суспільства та побудови нової демократичної держави відбуваються одночасно і тому обидва процеси щільно зв'язані між собою та вимагають взаємної підтримки. Тому лише за умови тісної співпраці уряду та активістів неурядових організацій, збільшення поінформованості пересічного громадянина щодо діяльності таких організацій та посилення активності кожного мешканця України у суспільно корисній діяльності можливий успішний розвиток неприбуткового сектору в Україні.