Урок по екології

Тема уроку: Екологічні проблеми ядерної енергетики в Україні.

Мета уроку: усвідомити та осмислити масштаби екологічних проблем в Україні, пов’язаних з розвитком ядерної енергетики;

                    розбудити почуття відповідальності перед наступним поколінням за збереження дозвілля;

                    виховувати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім’я людства;

                    розвивати почуття гордості за свій народ.

Обладнання: плакати «Поховані Чорнобильські ліси!

                                    Не забувайте наші голоси.»        (Л. Костенко)  

 «Розум – це здатність використовувати наколишній світ без руйнування цього світу»          (вислів Стругацьких)

Структура уроку.

1. Вступ.

Учні, на попередніх уроках ми з вами говорили про застосування ядерної енергії, методи і засоби використання, звертали увагу на параметри атомних електростанцій України. А тема сьогоднішнього уроку звучатиме «Екологічні проблеми ядерної енергетики».

Наш урок я хочу розпочати ліричною нотою:

(На фоні демонстрації слайдів під музику вчитель читає)

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь – не втямлю, що воно за диво, -

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься –

Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

І не часто ми замислюємося над тим, що екологічна ситуація, яка зараз панує в Україні, та і в світі взагалі, може призвести до глобальної катастрофи, демографічного вибуху, стерти з лиця Землі таку неповторну красу.

2. Повідомлення мети і завдань уроку.

Завдання нашого уроку розкрити зміст існуючих на сьогодні екологічних проблеми, пов’язаних з ядерною енергетикою, показати їх важливість і небезпеку.  Урок наш буде трохи незвичайний, ви будите учасниками аудиторії, в якій присутні фахівці різних напрямків: науковці, інженери, екологи, соціологи, лікарі. Це наші 11-класники. Саме вони допоможуть нам розкрити зміст окремих проблеми. Кожний присутній в нашій аудиторії має право на свободу голосу, думки стосовно тієї чи іншої проблеми. Ну а я виступатиму в ролі ведучої на сьогоднішньому шоу.

У кожного з вас на партах різнокольорові смужки, якими ви будете голосувати та підтверджувати свою думку.

3. Основна частина уроку.

Ведуча:  Я хочу нагадати, що сьогодні в Україні існують проблеми різного роду – політичні, соціальні, економічні, екологічні. Я звертаюся до аудиторії із запитанням: як ви оцінюєте екологічну проблему, пов’язану з ядерною енергетикою?

- вона є найголовнішою в країні;

- просто існує;

- не існує.

Ну а зараз попробуємо розкрити детальніше екологічні проблеми. Однією із них є проблема ядерних відходів.

(Проектується на екран).

Розкрити її зміст допоможуть нам наукові співробітники ядерних досліджень.

Наукові співробітники ядерних досліджень: Вона пов’язана із ТВЕЛами. Процес перетворення ядерної енергії на теплову здійснюється, як ви знаєте, в ядерних реакторах. Ядерне паливо розміщують усередині спеціального вузла, який називають ТВЕЛ ом (тепловидільним елементом). Взагалі ядерний цикл складається з: видобування урану, виготовлення ТВЕЛів, використання ТВЕЛів на АЕС, утилізація відпрацьованих ТВЕЛів. Після того, як у ТВЕЛі розпадеться певна частина палива (фізики кажуть ТВЕЛ вигорів)  його замінюють на новий.

Ведуча: Але де ж зберігати ТВЕЛи, вилучені з реактора? Адже вони є дуже радіоактивними?

Науковці: Зазвичай, ТВЕЛи поміщують у спеціальні контейнери й розташовують глибоко під землею.

Ведуча: Що нам скажуть екологи стосовно даної проблеми?

Екологи: У процесі виробництва електроенергії на АЕС утворюються радіоактивні відходи, які залишатимуться небезпечними десятки тисяч років. Існує проблема могильників, де поховані радіоактивні речовини, дамб, які повинні захищати річки і водойми від радіаційного забруднення. Незважаючи на те, що людство більш як 6 десятиліть діє в ядерній сфері, але й досі не існує безпечної технології  утилізації, переробки та захоронення радіоактивних відходів.

Збільшення кількості блоків на українських АЕС та продовження строку експлуатації  існуючих блоків, як заплановано урядом України в Енергетичній стратегії розвитку ПЕК до 2030 року призведе лише до збільшення радіоактивних відходів і нових ризиків для населення.

У місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області накопичено 42 млн. тонн радіоактивних відходів, які лишилися місту після виробництва зі збагачення урану. Урядова програма з безпечного захоронення відходів чинна з 2003 року, але досі нічого з передбаченого нею не виконано, більше того, знайдені нові радіоактивні захоронення на території  міста.

Всього Україна накопичила 120 млн. м3 твердих та рідких відходів. Переробка 1 дм3 за світовими цінам коштує $50. Це означає, що Україна має витратити не менше $60 трлн. на умовно безпечне зберігання цих відходів. Таким чином, проблема перекладається на майбутні покоління.

Ведуча: А чи неможливо їх знищити якимось чином?

Науковці: Ні їх треба ізолювати від навколишнього середовища на десятки тисяч років – лише тоді вони стануть нешкідливими. Але ми не знаємо як це зробити. Людське суспільство ще не існувало десятки тисяч років. Тому необхідно створити систему знешкодження ядерних відходів, яка була б незалежна від людини. Досі жоден технічний процес ніколи не був безпомилковим і вічним, а саме це й потрібно для ізоляції ядерних матеріалів.

(Показ слайда могильника).

Поки що більшість відходів ядерного палива «тимчасово» зберігають в облицьованих сталевими плитами басейнах біля атомних станцій, і небезпека забруднення навколишнього середовища дедалі зростає. Люди, відповідальні за ядерні програми вірять, що нарешті буде створено довічно закриту систему. Але таку систему треба ще створити.

Ведуча: А чи не можна для захоронення ТВЕЛів використати заражену зону навколо Чорнобильської станції? Адже ця територія і так буде непридатна для чогось іншого?

Науковці: Можна. Крім того, місця біля Чорнобильської АЕС можна передавати для сховища  й іншим країнам.

Ведуча: Яка думка аудиторії стосовно того, щоб в Україні створити «радіоактивний смітник»? Хто за і проти?

Ведучий: Крім проблеми ядерних відходів існує ще  проблема, а саме: проблема витоку радіації з ядерного реактора.

(Проектується на екран)

Я попрошу розкрити її нашим інженерам

Інженери: Ядерний реактор через цілу низку причин не може вибухнути, як ядерна бомба. Однак один середній реактор містить у собі таку кількість радіоактивних матеріалів, яка в тисячу разів перевищує кількість радіоактивних матеріалів, вивільнених над Хіросімою, отже вивільнення навіть незначної частини цих матеріалів може завдати великої шкоди і людині, і навколишньому середовищу. Щоб відвернути таку небезпеку, реактори обладнають оболонкою з нержавіючої сталі, а довкола тієї оболонки будують міцні залізобетонні споруди.

(Слайд ядерного реактора).

І все ж сильні вибухи пари або дія зовнішніх сил (вибухи бомб, урагани) можуть за екстремальних обставин призвести до аварії, незважаючи на зазначені запобіжні засоби.

Крім того реактор може розтопитися. Якщо реактор функціонує нормально, вода проходить між комплектами паливних стрижнів і охолоджує активну зону. Якщо система охолодження відмовляє - чи то внаслідок неполадок у системі постачання електроенергією, чи внаслідок виходу з ладу помпи або магістралі подачі води, - починають працювати запасні охолоджувальні системи. Проте як що всі ці системи вийдуть з ладу, реактор може розтопитися.

Звичайна активна зона реактора занурена у воду. Але якщо потік охолоджувальної води припиниться, то вода, яка вже надійшла до активної зони, нагріється і випарується, оголивши активну зону. Температура всередині реактора підніметься, і циркалоєві оболонки на паливних пігулках розтопляться. Незабаром уранове паливо розтопиться і активна зона перетвориться на розтоплену радіоактивну масу металу. Врешті-решт активна зона стане калюжею на дні реактора. Відтак, досягнувши температури 5000 градусів за Фаренгейтом, метал розтопить дно реактора і виллється на зовнішню захисну споруду. Ця захисна споруда призначена для того, щоб відвернути витік радіації в разі вибуху або пошкодження реактора, але від розтоплення вона не захищає. Вступаючи в хімічну реакцію із залізобетоном, розтоплене паливо проходить крізь дно захисної споруди і далі вниз. Колись вважали, що розтоплене ядерне паливо проходитиме крізь землю все далі і далі. Однак тепер вважають, що розтоплене паливо почне взаємодіяти з елементами ґрунту під електростанцією і спричинить парові вибухи перед тим, як зупинитись на глибині приблизно двадцяти метрів у скляній оболонці, утвореній внаслідок дії високої температури на ґрунт.

Крім того, внаслідок розщеплення урану під час реакції утворюється 27 видів радіоактивних речовин, періоди піврозпаду яких різні від кількох хвилин  до десятки тисяч років.  Ніякі людські зусилля незгодні пришвидшити процес розпаду. В цьому специфічна різниця між атомною та іншими видами енергетики. Коли первісна людина хотіла погасити своє вогнище, вона його гасила. Сучасні домені печі й турбореактивні двигуни можна вимкнути будь-якої миті. Але розпад вивільнених радіоактивних речовин зупинити не можна.

Ведучий: Одна з небезпек ядерної енергетики полягає в тому ,що технологію і сировину мирних атомних програм можна використати для створення ядерної зброї.

Ядерна енергетика для створення ядерної зброї (на екран)

Необхідний для цього плутоній отримують з відходів ядерного палива ,і така операція по грошам багатьом країнам третього світу.

Науковці:  Ядерна зброя набагато руйнівніша, ніж усі попередні види зброї. За допомогою ракет (слайд ракети) цю зброю можна доставити у будь-якій пункт земної кулі. Перед людством маячить похмура реальність взаємного знищення протягом лічених годин. Державна безпека в абсолютному значенні цього слова більше не існує. Ціна миру в ядерну добу - це повсякчасна загроза ядерної війни. Ми захищаємо себе за допомогою стратегії залякування, що ґрунтується на можливості взаємознищення, ми ставимо мир у залежність від зброї, яку всі сторони бояться застосовувати, бо вона страшенно небезпечна. Тим часом загроза знищення людства зростає у міру того, як ядерна зброя поширюється на всій земній кулі. Крім того, існує можливість випадкового вибуху, коли навіть одна країна має бойові ядерні заряди. Неполадки та аварії трапляються. Не можна накопичувати атомну зброю, не збільшуючи ризику випадкового вибуху. У міру зростання запасів атомної зброї зростає також ризик навмисного вибуху. Атомні бомби свого часу виросли з історії, а тепер вони можуть покласти край історії. Їх створили люди, а тепер вони можуть знищити людей.

(Слайд вибуху ядерної зброї)

Однак ядерна зброя не тільки вбиває людей. Вона викликає такі сильні екологічні зміни а навколишньому середовищі, що воно стане непридатним для життя. Смерть усього людства не тільки покладе край поколінням, що живуть у даний час, але й і усім прийдешнім. Ця смерть означатиме поразку всіх людських надій, ідеалів минулих і майбутніх.

Ведучий: До проблем ядерної енергетики відноситься і проблема техногенних викидів.

(На екран)

Стосовно цієї проблеми я надаю слово екологам.

Екологи: При роботі атомних реакторів мають місце техногенні викиди. У результаті техногенних викидів щільність радіоактивного забруднення ґрунтів і води зросла. Спостерігається незворотній процес безперервного розповзання радіонуклідного забруднення. Раніше чи пізніше воно проникає скрізь. Вода здійснює невпинний круговорот через океани, хмари і дощі, через листя рослин та кровоносні судини тварин і людей. Атмосферні гази пронизують усі форми життя. Ґрунт покриває тонким шаром-плівкою кам’яний скелет Землі й одночасно є минулим і майбутнім життям. Вода, суша, повітря, живі рослини й тварини ( і ми там) - все перебуває у постійному обміні компонентами.

Ведуча:  Що таке санітарна зона і яка проблема пов’язана з нею?

Проблема створення санітарної зони (на екран)

Екологи:  В період експлуатації АЕС, а також після виробітки її ресурсу (через 20-30 років експлуатації АЕС) навколо АЕС і могильників потрібно створювати санітарну зону, що приведе до безповоротного знищення більших площин земель, придатних для господарчої діяльності людини.

Ведуча: Наступною є проблема «людського» фактора.

(На екран)

Лікар-психолог:. Виробництво атомної енергії потребує надзвичайно високої кваліфікації персоналу, що обслуговує атомні реактори. Використання персоналу високої кваліфікації дозволить майже уникнути помилок, що можуть привести до аварії. “Майже” - тому, що люди втомлюються, іноді в них поганий настрій: діючи бездумно, вони припускаються помилок, а це може привести до катастрофи. Крім цього, потрібен контроль за психічним станом операторів, аби відвернути божевілля і не допустити дій, спроможних привести до аварії.

Можливість вивільнення радіоактивного матеріалу робить атомну електростанцію надзвичайно спокусливою для диверсій і зовнішнього нападу. Тому атомні електростанції потребують значної охорони.

Ведуча: Чи існує у нас проблема взагалі з самими реакторами, їх конструкцією?

Проблема реконструкції ядерних блоків (на екран)

Інженери:  Практично всі блоки (крім блока № 6 Запорізької АЕС) підлягають реконструкції , так як  експлуатуються вже більш 15 років. Необхідно збільшувати об’єм та якість технічного обслуговування, ремонтів та робіт по діагностуванню обладнання. Є необхідність виконання робіт по модернізації існуючих и створенню додаткових систем безпеки.Наше суспільство покладається на техніку й технологію, але ядерно-енергетичні системи не зовсім надійні. Вони складаються з тисяч помп, клапанів, труб, електросхем і двигунів. До аварій можуть привести помилки в проектуванні, будівництві, експлуатації та ремонті обладнання, а також зовнішні чинники – повені, пожежі, землетруси й смерчі. Корозія, вібрація, перенапруження та спрацювання деталей внаслідок тривалої експлуатації можуть спричинити якусь незначну хибу в роботі, а вона призведе до інших, які годі передбачити навіть за допомогою комп’ютерів. Здебільшого машини працюють доти, доки вони вийдуть з ладу, але в роботі ядерних реакторів ця засада неприпустима.

Насамперед слід звернути увагу на створення безпечних реакторів, робота яких ґрунтувалася б на законах фізики і не потребувала втручання людини з метою відвернення ризику.

Ведуча: Чи існує небезпека, що  може повторитися в Україні Чорнобиль?

Науковці: таку думку під час прес-конференції висловив призедент Київського енергетичного клубу, який запевнив що якщо ми будемо будувати нові реактори на старих фундаментах електростанцій, то в Україні може повторитися другий Чорнобиль.

Ведуча: Академік О.Д.Сахаров в свій час наполягав на прийнятті Міжнародного закону, який би заборонив наземне розміщення реакторів. В мене запитання до науковців: «Чи є десь такі реактори і чи насправді вони дають 100% безпеку?

Науковці: Приклади таких реакторів є. Так  у Швеції під Стокгольмом працює АЕС «Агеста», яка споруджена під землею. Звичайно, така підземна АЕС дорожча. За зарубіжними даними її вартість на 11-40% вища. Але тут свої проблеми. Тому що у разі аварії будуть активно забруднюватися підземні води, неможливо проводити ремонтні роботи з локалізації аварії.

Ведуча: Самою критичною є проблема аварій на атомних станціях

(На екран)

Я хочу детальніше зупинитися на ній.

Не можна про це не сказати,

Мовляв, це було вже давно,

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Ці вірші, роздуми і факти,

Це все було, було, було…

(Включається відеофільм – 7 хв)

Припять. Українське Полісся… Місце, на диво красиве. До того рокового дня було місцем відпочинку тисяч людей. Яка тоді була весна! Атом ще спав покірно. І лише земля відчувала , як б’ється жилка на скронях.

26 квітня 1986 року 0 1 год. 23 хв. ночі пролунали один за одним два потужні вибухи на четвертому реакторі ЧАЕС. Несподіване велетенське полумя розірвало нічну темряву.  Через отвір, що утворився внаслідок вибухів, відкрилася активна зона реактора. Дим і пара від вибухів піднялися на 2 км. За декілька км від місця катастрофи перелякане населення Припяті спостерігало за гігантськими феєрверками. Оспіваний мирний атом, здавалося б , покірний і керований, вийшов з-під влади людини. Неначе збулися пророчі слова святого Івана Богослова: «… велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип».

Першими до палаючого реактора кинулися 28 пожежників, виконуючи присягу на вірність народу. Саме вони затулили собою палаючу станцію, зберігши людство від ще страшнішої трагедії, яка могла статися.

Летять, летять машини на Чорнобиль,                                          

На чорну жур, на погар, на біду.

І жайвори випурхують з ковдобин,

Розхитуючи зелень молоду.

Ціною життя пожежників, неймовірними зусиллями працівників станції, солдатів, транспортників пожежу було ліквідовано. Але зруйнований реактор, ніби велетенський змій-горинич, посилав у атмосферу величезні дози радіоактивного випромінювання.

Дрібні радіоактивні хмари високо звивалися в нічному небі, вітер розносив їх по всій окрузі, забруднюючи радіацією великі території на межі границь Росії, України, Білорусії, несучи смерть тисячам і тисячам землян не одного покоління. Так звана активна стадія продовжувалася 10 діб. 

Місто біле, наче змах чайного крила. Задивилося в голубі води річки, ставків. Яке гарне воно, все у зеленій піні молодого листя! Гарне – лише віддалік. Зблизька воно страшне, це мертве місто.

Але ж усе цвіте і зеленіє,

Але ж весна вродилася яка!

І мозок, мов кора деревяніє,

І порятунку в досвіду шука…

Для кого ж це усе росте і квітне,

Кому багаті обіця плоди?

О, квітню злий, рокований мій квітню,

Від України горе відведи.

І стали називати цю прекрасну землю страшним і приреченим словом «зона». Із словом «небезпечна зона» у сотень і тисяч людей буде довго асоціюватися цифра 30 км.

Села, поля, ліси – все тут стало порожнім. Покинули люди оселі. Не повернуться сюди. Ніколи. Більш ніж 130 тисяч чоловік залишили свій край.

Стукають рами з повибиваними шибками. Полощуться на вітрі фіранки. Там, за цими вікнами буяло життя. Там любили, раділи і сумували, мріяли, народжували дітей. А сьогодні трава вже росте через асфальт.

Мертве місто на спаплюженій землі під розстріляним небом. Вічний докір і – вічне запитання.

Луг не тішить очі зелен-рутою,

В ліс і гай заходити не можна.                                      

Кожна квітка дихає отрутою,

Стронцієм налита квітка кожна.

Дивлюсь на землю, на річкові води

І думаю, аж чорний від журби:

А нам казали: ви – царі Природи…

А ми ж насправді – атома раби!

Чверть століття пройшло відтоді, та смертоносна пилюка і дося покриває білі хати, поля, ліси.

Цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, не на життя.

Дивлюся на Чорнобиль – Землю бачу,

Усю, як є, безмежну і малу,

До озарінь і смерті нетерплячу,

У розквіті – й надовго неживу.

Ведуча:  А зараз я хочу звернути вашу увагу до скульптури Прометея у м. Припяті. За давньою легендою, Прометей вкрав у богів вогонь і приніс його людям.

Ті, хто ставив скульптуру Прометея в центрі міста Припяті, звичайно не думали про те, що знаменитий герой залишиться в місті одиноким. За задумом автора він повинен символізувати торжество людського розуму, який приборкав атом. Але сьогодні, на жаль, символ говорить про інше. Дивлячись на знімок пустого міста з одинокою скульптурою, замислюєшся: іронія долі в тому, що мудрий Прометей став свідком того, як мирний атом, що дав світло, вийшов з-під контролю. Мабуть, ми переоцінили всесильну владу людини, рано почали вважати себе царями природи, повіривши в науково технічний прогрес і силу розуму.

І тепер із болем в душі читаємо слова на дзвоні скорботи при вїзді у Припять

Ядерний кинжал врізався в саме серце України, променевий скальпель пройшовся по генетичному коду великого народу. Сьогодні не згадуємо про гігантські матеріальні збитки, сьогодні говоримо про велику трагедію нації . Нам прокоментують її соціологи.

Соціолог: офіційно вважається, що в Україні внаслідок аварії на ЧАЕС постраждало 3,5 млн. чоловік. Через Чорнобиль пройшли понад 650 тис. ліквідаторів наслідків катастрофи. Сьогодні ми маємо  72 тисячі інвалідів – такий підсумок тих чорних квітневих днів для України на сьогодні.

Чорнобиль для України – це майже 10% території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 170 населених пунктів, яким довелося покинути рідні оселі й переїхати в інші місця.

Близько 2,5 млн осіб живуть на території, де радіоактивний фон у десятки разів перевищує допустимі норми.

Чорнобильська катастрофа – великомасштабна радіаційна аварія, яка супроводжується випаданням кислотних дощів, посиленням «парникового ефекту», що може призвести до світової катастрофи.

Лікар-генетик: Атомна радіація  створює небезпеку для життя людини у вигляді променевої хвороби, опіків, катаракти, безпліддя, запалень різних органів, лейкомії, раку, спадкових хвороб. Що нам приніс Чорнобиль? Кількість захворювань на ці та інші хвороби зростає з року в рік. Спостерігається порушення кровообігу , рак, захворювання нервової системи, щитовидної залози, особливо у дітей, загальна

захворюваність населення. Фахівці підрахували, що внаслідок опромінення 1 млн. чоловік дозою 1 бер прогнозується протягом життя поява смертельних пухлин у 400-1100 чоловік. На сьогодні померли тисячі учасників ліквідації аварії, зокрема. Вплив радіації спричиняє мутації генів, порушує нормальний процес утворення гамет і викликає аномалію хромосомного набору, що призводить до збільшення кількості мертвонароджених і малят із вродженими вадами, а також до зниження імунітету організмів.

(Показ слайду мутації).

Мутації зазнають всі живі організми.

Ведуча: Урок Чорнобиля сумний, болісний і трагічний. На днях виповнюється 25 років трагедії, але рани Чорнобиля болять і сьогодні.

Чорнобильську АЕС закрито 15 грудня 2000 року. Та памятаймо :»Всемогутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг: не захоплюйся своєю могутністю людино, не жартуй з нею. Бо ти і причина, ти і наслідок» (Г.Медведєв).

Щоб не справдилися прогнози Римського клубу щодо швидкої загибелі нашої цивілізації, нам усім треба усвідомити величезну відповідальність за збереження життя на нашій планеті  та перейти до реалізації науково виважених заходів з охорони, відтворення й раціонального використання природних ресурсів.

Не можна сьогодні не згадати і про аварію, яка  сталася 11 березня в Японії. Третя за розмірами економіка світу не витримала натиску стихії. Внаслідок сильного землетрусу і цунамі було пошкоджено атомну станцію «Фокусіма-1».Внаслідок аварії загинуло 40 тис.людей і 14 тис. пропали безвісти. Природа ще раз продемонструвала, що всі політичні, соціальні, економічні досягнення залежать саме від неї. Людство вкотре наступило на «ті самі граблі безпечності»

Я зараз знову хочу звернутися до залу із запитанням:

Як ви оцінюєте екологічні проблеми ядерної енергетики?

Ведуча: Після такої екологічної катастрофи в Японії деякі країни стали по новому дивитися на розвиток атомної енергетики. Так, Президент Венесуели Уго Чавес заявив 17.03.2011, що в країні буде припинена програма розвитку ядерної енергетики. За його словами, події в Японії показали, що атомні електростанції являють величезну загрозу для безпеки людей, оскільки проблем не змогла уникнути навіть така технологічно розвинена держава.

Ведуча: Чи може Україна обійтися без експлуатації старих і будівництва нових АЕС? Давайте послухаємо наших експертів

Експерти: В наш час атомні електростанції експлуатуються в багатьох країнах світу і характеризуються економічністю та екологічною безпекою. Світовими лідерами у виробництві ядерної енергетики є США – 26 атомних блоки введено в дію,  Франція – 31 блок,  Росія, Німеччина, Японія – 11 було. Всього в світі діє 441 ядерний реактор. У 23 країнах світу продовжується будівництво 150 реакторів. 81% американців переконані у важливості ядерної енергетики для забезпечення майбутніх потреб країни в електроенергії.  Але і Україна в ядерному прогресі не зупиняється. В ній успішно розвивається атомна енергетика. Сьогодні в країні працює 4 атомні станції на яких діють 15 атомних енергоблоків. На атомні електростанції припадає близько 50% електроенергії, виробленої в країні. Фактично навколо кожної з українських АЕС виросло невелике місто.

Враховуючи кількість електроенергії, яка виробляється на АЕС і кількість працюючих на них (близько 500 тис. чол.), сьогодні не можна відкидати розвиток ядерної енергетики. Крім того, вартість 1 кВт год, виробленої на АЕС, у 5-8 разів менша, ніж на ТЕС.

Ведуча: Чи можете ви прокоментувати дії уряду стосовно перспектив розвитку атомної енергетики в Україні?

Експерт: Дійсно, за підсумками

2010 року:

- «Енергоатом» та «ТВЕЛ» підписали контракт на поставку ядерного палива для українських АЕС після 2010 року;

- Підписання Угоди  про співробітництво в будівництві енергоблоків №3 та №4 Хмельницької атомної електростанції між  Кабміном та урядом РФ;

- Підписано угоду між Державним концерном «Ядерне паливо» та ВАТ «ТВЕЛ» про будівництво  в Україні заводу із виробництва ядерного палива

- Прийнято рішення про продовження терміну експлуатації  двох енергоблоків Рівненської АЕС на 20 років.

2011 року:

- Побудова в Україні  разом з РФ заводу із фабрикації  ядерних зборок;

- Збільшення видобутку власного урану і виробництво уранового концентрату, щоб  повністю задовольнити  потреби  вітчизняних  ядерних реакторів;

- Підписання кредитної угоди із Сбербанком Росії щодо надання фінансування у розмірі 4 мільярди доларів на будівництво Х3 та Х4 Хмельницької АЕС.

Ведуча: Більше того, усе більше й більше політиків у світі виступають за використання атомної енергії, називаючи її одним з головних інструментів у боротьбі зі зміною клімату, ґрунтуючись на припущенні, що атомна енергія вільна від викидів CO2. Теоретично ядерна енергія близька до ідеальної. Вона ефективна і недорога. У добу, коли нафтові запаси обмежені, атомна енергетика забезпечує незалежність тієї чи іншої країни від країн – експортерів нафти.

Ведуча: Яке зараз ваше ставлення до атомної енергетики? Чи підтримуєте ви програми розвитку і експлуатації АЕС?

Наш урок підходить до кінця. Ну а зараз слово за експертами

Експерти роблять підсумок голосування

Ведуча:  Кожен з вас зробив для себе якийсь висновок. Можливо, хтось із учнів стане на стежку боротьби з атомом. У наш час існування атомної енергетики під величезною загрозою. Дехто доведе, що атом дійсно може бути мирним.